Між нами
Марік 01193
Між нами тягнеться спектр над морем чайок безмежних, несе буревісний перфектор сумління тріскучого вектор. ⠀ І страшно вдатись до горя між морем із йоду муляжів. І боязно бачити Іскру, де факти навиворіт з ранів. ⠀ Між нами, Вогнице, шахраї, вони вже стріляють пробійно, Медузи між нами у склянках, що тонуть глибинно й стабільно. ⠀ Ген окунь не з нашого моря, втікає зворотом Гольфстріма. медузи міазм герметичні, для нас преподобні критичні. ⠀ Між нами морським формаліном, тече нікотин з карамелю. І дезинтегруєм глибинно, фантазмом, ось так, феєрично. ⠀ А пікселі рухом незмоги, повіють у звук параної. Пахучі гвинти алгоритму, мережно підуть у тривогу. ⠀ Між нами куритиму трубку, із паром морського кордону. Між дружби заморського краю, З любовю водойми закону.
2021-08-29 21:28:29
2
0
Інші вірші поета
Іскра Сонце-Іскра Сяйвоград Кит
Інші поети
Kulbaba_ml
@Kulbaba_ml
LenaLee97
@LenaLee97
Схожі вірші
Всі
La lune
Nadine Tikhonovitch
Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!
49
14
1477
Мої слова
Ай
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4962