Іскринка
Блакитна іскринка, надії калинка, Я ж думав домівка, насправді криївка. Світить журбинка, така вже іскринка, а думав «удома», та ж димна є втома. ⠀ Синіють, холонуть, струни іскринки, вогник блакитний, свічечка злидень. Чужіє барвінок, зеленим сумлінням, діда святкує, іскринку марнує. ⠀ Іскорка-голка, прахом парує, там де прихисток згарищем дує. Травля в криницю, сховок в пивницю, вогник блакитний, зрадник невчасний. ⠀ Іскорка-доля, блик-незабутка, діда празнує, мертво, звітує. Спогад і пам'ять, вбивчо лютує, спомин доріжжя, духам дарує. ⠀ Іскра блакиті, честі провалля, заупокійний рве смолоскип. Іскра попала в чуждеє лоно, і безнадійне правило двох. ⠀ Рано рожденна іскорка звістки, геть не сімейного затишку свят. Пізно для неї, іскри-лілеї, тут не сумісний жовтий вогонь. ⠀ Іскра-обманка, синя брехунка, Гаддя у вірі, бруд це любов. Іскра блакитна - хибна надія. Лиш незабутка склепу долин. ⠀ Грають у карти, одяг і шапки. іскорка синя, струни журби. Сім'ям народів, мулів й конів, іскорки струни - виразки, біль. ⠀
2021-04-21 10:26:51
2
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Блакитноока
Як гарно!
Відповісти
2021-04-22 12:02:06
1
Марік 01193
@Блакитноока Дякую ☺️✌🏻
Відповісти
2021-04-22 16:42:58
Подобається
Схожі вірші
Всі
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
1893
Темнота теней ночи ...
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
2210