Іскринка
Блакитна іскринка, надії калинка, Я ж думав домівка, насправді криївка. Світить журбинка, така вже іскринка, а думав «удома», та ж димна є втома. ⠀ Синіють, холонуть, струни іскринки, вогник блакитний, свічечка злидень. Чужіє барвінок, зеленим сумлінням, діда святкує, іскринку марнує. ⠀ Іскорка-голка, прахом парує, там де прихисток згарищем дує. Травля в криницю, сховок в пивницю, вогник блакитний, зрадник невчасний. ⠀ Іскорка-доля, блик-незабутка, діда празнує, мертво, звітує. Спогад і пам'ять, вбивчо лютує, спомин доріжжя, духам дарує. ⠀ Іскра блакиті, честі провалля, заупокійний рве смолоскип. Іскра попала в чуждеє лоно, і безнадійне правило двох. ⠀ Рано рожденна іскорка звістки, геть не сімейного затишку свят. Пізно для неї, іскри-лілеї, тут не сумісний жовтий вогонь. ⠀ Іскра-обманка, синя брехунка, Гаддя у вірі, бруд це любов. Іскра блакитна - хибна надія. Лиш незабутка склепу долин. ⠀ Грають у карти, одяг і шапки. іскорка синя, струни журби. Сім'ям народів, мулів й конів, іскорки струни - виразки, біль. ⠀
2021-04-21 10:26:51
2
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Блакитноока
Як гарно!
Відповісти
2021-04-22 12:02:06
1
Марік 01193
@Блакитноока Дякую ☺️✌🏻
Відповісти
2021-04-22 16:42:58
Подобається
Схожі вірші
Всі
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
2175
Question 1?/Вопрос 1?
The girl that questions everything,is a girl that needs many answers.She wanders the earth trying to find the person that can answer her many queries.Everthing she writes has a hidden question that makes her heart ache and her head hurt.She spends days writing sad story's that she forgets her sad life.Shes in a painful story that never ends,she's in a story that writes itself.The pages in the book were filled ever so easy,because her heart wrote it for her.She spent her life being afraid,that's what made it so boring.Finding her passion was easy,but fulfilling it was the hardest part of all.Her writing may be boring and sad,but it's what keeps her sane. "She had all the questions in the word,and he had all the answers." Lillian xx
45
8
5216