Іскринка
Блакитна іскринка, надії калинка, Я ж думав домівка, насправді криївка. Світить журбинка, така вже іскринка, а думав «удома», та ж димна є втома. ⠀ Синіють, холонуть, струни іскринки, вогник блакитний, свічечка злидень. Чужіє барвінок, зеленим сумлінням, діда святкує, іскринку марнує. ⠀ Іскорка-голка, прахом парує, там де прихисток згарищем дує. Травля в криницю, сховок в пивницю, вогник блакитний, зрадник невчасний. ⠀ Іскорка-доля, блик-незабутка, діда празнує, мертво, звітує. Спогад і пам'ять, вбивчо лютує, спомин доріжжя, духам дарує. ⠀ Іскра блакиті, честі провалля, заупокійний рве смолоскип. Іскра попала в чуждеє лоно, і безнадійне правило двох. ⠀ Рано рожденна іскорка звістки, геть не сімейного затишку свят. Пізно для неї, іскри-лілеї, тут не сумісний жовтий вогонь. ⠀ Іскра-обманка, синя брехунка, Гаддя у вірі, бруд це любов. Іскра блакитна - хибна надія. Лиш незабутка склепу долин. ⠀ Грають у карти, одяг і шапки. іскорка синя, струни журби. Сім'ям народів, мулів й конів, іскорки струни - виразки, біль. ⠀
2021-04-21 10:26:51
2
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Блакитноока
Як гарно!
Відповісти
2021-04-22 12:02:06
1
Марік 01193
@Блакитноока Дякую ☺️✌🏻
Відповісти
2021-04-22 16:42:58
Подобається
Схожі вірші
Всі
Закат декабря
В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...
35
4
2248
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
1940