Вірші
Кит
Кита-бічнохвоста гойдатимуть хвилі,
у нього альбедо і панцир на спині.
У морі із солів кислот дисбалансів,
без гомеостазу - плавець десонансів.
⠀
Хребетно поручний, судинно закутий : Вуглець та не кремній, це Кит-патогенний. Не мрець, наче мудрий - несильний порушник, плавун-непохитник, відмовник-глибинник.
⠀
Мете хвостоситом пустули заморські,
кит-непоробець - хоробрий заморець.
Несе плавцевеслом суспензії течій,
гарячим підводним човнам-інтерсекцій.
⠀
Кит-сліпохода антроповоддя, транспероходу Скальд від замор'я.
Коні ж на суші верхом на мулах,
та ці драккари геть не плавучі.
⠀
Кит-підбережний, жолуба Конунг,
глибки-безодні Ярл саможитний.
Там де корали велет безбожний,
кит-дестрофічний коням не гожий.
⠀
Кит-не-гібридний мулам-селекцій,
кит-запорожець коням-інфекцій
Царсько горілки водолій в мірі,
Братсько розчинний, злато-зупинний.
⠀
Кит мов іридій, десь і ще родій,
Кит соляного моря є злодій.
І як тантал пишно блискучий,
кит-самозванець сутньо-пекучий.
3
0
239
Між нами
Між нами тягнеться спектр
над морем чайок безмежних,
несе буревісний перфектор
сумління тріскучого вектор.
⠀
І страшно вдатись до горя
між морем із йоду муляжів.
І боязно бачити Іскру, де
факти навиворіт з ранів.
⠀
Між нами, Вогнице, шахраї,
вони вже стріляють пробійно,
Медузи між нами у склянках,
що тонуть глибинно й стабільно.
⠀
Ген окунь не з нашого моря,
втікає зворотом Гольфстріма.
медузи міазм герметичні,
для нас преподобні критичні.
⠀
Між нами морським формаліном,
тече нікотин з карамелю.
І дезинтегруєм глибинно,
фантазмом, ось так, феєрично.
⠀
А пікселі рухом незмоги,
повіють у звук параної.
Пахучі гвинти алгоритму,
мережно підуть у тривогу.
⠀
Між нами куритиму трубку,
із паром морського кордону.
Між дружби заморського краю,
З любовю водойми закону.
2
0
244
Іскра
Коловоротом мережних вуалів,
Іскра одненька плететься шампанським.
Піниться іскра дум шумовинням,
іскриться златим скорим барвинням.
⠀
Іскра у сонячнім сітки блищинням,
чуйні безмежні почуттів дбає.
Швидко палає, сходом на південь,
Іскра гарячим сміх закликає.
⠀
Іскра-співуча енергоносець,
піснями хвацько сурмить талантом.
Вічки-смарагдики призми нестримно,
бігають в пошуках істини, швидко.
⠀
Іскра-електро-вій парламутра,
ясно-гостринка, видом-вогнинка.
Шпилька із запахом всюдибагаття,
і акварельним пензликом ладна.
⠀
Іскра між творами лап леопардів,
по бездоріжжі свіжо чорнильнім,
всьому навколо, без перепадів,
прозо-віршовим бігом вершильнім.
⠀
Іскра вібрує інформативно,
тексти освіти вільно трактує.
Природознавство смачно зчитує,
всесвітом в вірі власно міркує.
⠀
Іскра увагу словом гарцює,
де-не-де шиє ранку-веселку,
часом кумедно, любо частує,
от-от жовтисто, радо, рятує.
⠀
Іскра-вогнинка, швидко мігрує,
поміж емоцій враз промандрує.
Іскра-іскринка вкрай ураганно,
любо й вітристо обрієм дує.
2
0
217
Сонце-Іскра
На міріаді часу дій,
Іскринка Сонце пройняла,
її блищинка сяяла у нім,
ба одісеєю лягла.
⠀
Невже міраж, або ж мандраж,
чи співпадіння - чудний раж.
Під символом - козиний ріг,
і день за день, рожденні два.
⠀
Супроти правил, люду благ,
на вістрі волі Сонця-Іскр,
Між ними вік у сизих змін,
дванадцяти у прірви літ.
⠀
У віщих снах, гуляли враз,
химерні звістя, чуждий раз.
Метелик попелом запав,
личина в синяву пірна ...
⠀
Під відом іскри, добрий знак.
Невже пустот затертий стяг,
дурезні символи тойбіччя,
ба Сонця й Іскорки двобіччя.
2
0
272
Підеш
Підеш за собою, і настрій заклякне, а віра у пломбу, без дії поляже.
Ти счезнеш скоріше ніж блимне ганчір'я, забудеш усе, ін'єкції - страти.
⠀
І безповоротно спину побачу,
та досвід на ній із плета, двозначно.
Не стане, як завжди, марнуєм куплети, ця пісня вуальна різьба та берети.
⠀
І смуток зустріне, далеко від тебе
і нерви мої, твоїми вустами.
Я знаю проходу не бути, даремно.
Це просто рефлекси та дні із дилеми.
⠀
Я втрачу тебе, суворим інстиктом.
Змиритись би, - лишні клітини неборця.
Сувої рецептів давно відсиріли,
і Дарвіном вбиті зітхання зневіри.
⠀
Не скажемо прямо, комуною видум.
І слово марнуєм селектом комфорту.
Без вартості двоє та собіневарті, знецінюєм сором безчесної варти.
⠀
Підеш за собою, у тиші мовчання,
та дум діаграми, без тези прощання.
Прихильних мутацій, генетики злочин, любовного клею, без липкості спочин.
⠀
Підеш за собою, напалмом у вічі,
і вибиті зуби, хворі десниці.
Сусвіттями зникнеш, ба досвід - навчитель, жорстокий гнобитель, не перший цілитель ...
⠀
3
0
219
Сяйвоград
⠀
Я побачив тебе в Сяйвограді, як за виходом синтез-печаль.
Потойбіччям зочити не взмозі, ні на опис, та навіть в запас.
⠀
У тойбічному арті маестра, інтерсекцій ідейних чудес, ти одне перехрестя захоплень, сингулярності магій кілець.
⠀
Ти самотня піщинка кристалу, Сяйвограду перлина думок, я контакти замкнув мимоволі, у твоїх золотавих сріблин.
⠀
У дрімоті земельного хмелю, грою свіжих і юних чуттів, ти завчасно остання із виду, протитечії відданих хвиль.
⠀
Сяйвоградом, минаючи бедра, бруд і сором тазових втіх, на підйомі реторти закону, ми новітники вражого тла.
⠀
В акурат відділяємо цедру, та сповзаємо боком злиття, ти секторна обабіч четвірка, а я завжди селектор-маяк.
⠀
Одинадцяте диво утвореннь, еволюції побуту плеч, хоч і тестом закладена врода, ба наркозом бурлить твоя суть.
⠀
Ти єдина порука усмішки, плазокрилим іронія мук, Сяйвограду чарівная зваба, та земельному осуд і суд.
⠀
Ти так кажеш, мов горами сходиш, «Міста» шпилем, вершинами прав,
і не схоже, викрученим м'язом, не для треба від третіх осіб.
⠀
Ти є чином завал руху-схеми, і дивочно скуйовжений лик, Сяйвоград надарує дилеми, я сміюйся з тобою, пробач.
⠀
Ти і я, то є лічені тези, резонансом кодованих діб, упереджено, схиблено, немно, Потойбіччя із нами, не плач.
⠀
Забуття амнезією лихо, Сяйвоградних прикритих повік, ти залишишся грою картини, галереї тойбічних світлин.
⠀
І прости мені, черствая воля, як броварня фантазій і трун, я помру на зорі Сяйвограду, у долонях лялькових фігур ...
5
0
249
Мули
Чередування, прогнозування,
гайда на поміч пільговим мулам.
Недоростаючі думи колосся,
мули у полі із муті-волосся.
⠀
Найменування, коронування,
титули, гасла, тутешні ясла,
мули батрачать, спішно, ба лячно.
мули не чують, сплять, та не бачать.
⠀
Перетинання, як кодування,
догори-дриґом, верхом зізнання,
мули тлумачать, клячать, горбачать,
жертві за поле копитом віддячать.
⠀
Самопізнання, ні, клонування,
Мули погожі у протиріччі,
мулам негоже у потойбіччі,
поле, робота, спочин, сторіччя.
⠀
Самокопання, недозування,
мули не плачуть, тільки сміються.
мули регочуть, виворіт крутять,
поле орають, грають, і дбають.
⠀
Мули батрачать, долі не бачать,
мули лиш грають, діляться, страшно,
мули зірвали листя сувоїв,
плями чорнила жовчі й крові.
⠀
Мули у дикому гоні гонитви,
мули цурають коню молитву,
Мули працюють, вчать і руйнують,
не потойбіччя, зломлені вістря.
⠀
Мули не коні, мули гібриди,
мули мутанти слабості-сили.
Мули оратимуть поле гірчиці,
мули залишаться вірні каплиці.
⠀
2
0
251
Іскринка
Блакитна іскринка, надії калинка,
Я ж думав домівка, насправді криївка.
Світить журбинка, така вже іскринка,
а думав «удома», та ж димна є втома.
⠀
Синіють, холонуть, струни іскринки, вогник блакитний, свічечка злидень.
Чужіє барвінок, зеленим сумлінням,
діда святкує, іскринку марнує.
⠀
Іскорка-голка, прахом парує,
там де прихисток згарищем дує.
Травля в криницю, сховок в пивницю,
вогник блакитний, зрадник невчасний.
⠀
Іскорка-доля, блик-незабутка,
діда празнує, мертво, звітує.
Спогад і пам'ять, вбивчо лютує,
спомин доріжжя, духам дарує.
⠀
Іскра блакиті, честі провалля,
заупокійний рве смолоскип.
Іскра попала в чуждеє лоно,
і безнадійне правило двох.
⠀
Рано рожденна іскорка звістки,
геть не сімейного затишку свят.
Пізно для неї, іскри-лілеї,
тут не сумісний жовтий вогонь.
⠀
Іскра-обманка, синя брехунка,
Гаддя у вірі, бруд це любов.
Іскра блакитна - хибна надія.
Лиш незабутка склепу долин.
⠀
Грають у карти, одяг і шапки.
іскорка синя, струни журби.
Сім'ям народів, мулів й конів,
іскорки струни - виразки, біль.
⠀
2
2
259
