Підеш
Підеш за собою, і настрій заклякне, а віра у пломбу, без дії поляже. Ти счезнеш скоріше ніж блимне ганчір'я, забудеш усе, ін'єкції - страти. ⠀ І безповоротно спину побачу, та досвід на ній із плета, двозначно. Не стане, як завжди, марнуєм куплети, ця пісня вуальна різьба та берети. ⠀ І смуток зустріне, далеко від тебе і нерви мої, твоїми вустами. Я знаю проходу не бути, даремно. Це просто рефлекси та дні із дилеми. ⠀ Я втрачу тебе, суворим інстиктом. Змиритись би, - лишні клітини неборця. Сувої рецептів давно відсиріли, і Дарвіном вбиті зітхання зневіри. ⠀ Не скажемо прямо, комуною видум. І слово марнуєм селектом комфорту. Без вартості двоє та собіневарті, знецінюєм сором безчесної варти. ⠀ Підеш за собою, у тиші мовчання, та дум діаграми, без тези прощання. Прихильних мутацій, генетики злочин, любовного клею, без липкості спочин. ⠀ Підеш за собою, напалмом у вічі, і вибиті зуби, хворі десниці. Сусвіттями зникнеш, ба досвід - навчитель, жорстокий гнобитель, не перший цілитель ... ⠀
2021-04-21 20:16:03
3
0
Схожі вірші
Всі
Unbreakable heart
Behind your back people are talking Using words that cut you down to size You want to fight back It's building inside you Holding you up Taking you hostage It's worth fighting for They'll try to take your pride Try to take your soul They'll try to take all the control They'll look you in the eyes Fill you full of lies Believe me they're gonna try So when you're feeling crazy And things fall apart Listen to your head Remember who you are You're the one You're the unbreakable heart
49
1
15005
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12125