Підеш

Марік 01193

Підеш за собою, і настрій заклякне, а віра у пломбу, без дії поляже. Ти счезнеш скоріше ніж блимне ганчір'я, забудеш усе, ін'єкції - страти. ⠀ І безповоротно спину побачу, та досвід на ній із плета, двозначно. Не стане, як завжди, марнуєм куплети, ця пісня вуальна різьба та берети. ⠀ І смуток зустріне, далеко від тебе і нерви мої, твоїми вустами. Я знаю проходу не бути, даремно. Це просто рефлекси та дні із дилеми. ⠀ Я втрачу тебе, суворим інстиктом. Змиритись би, - лишні клітини неборця. Сувої рецептів давно відсиріли, і Дарвіном вбиті зітхання зневіри. ⠀ Не скажемо прямо, комуною видум. І слово марнуєм селектом комфорту. Без вартості двоє та собіневарті, знецінюєм сором безчесної варти. ⠀ Підеш за собою, у тиші мовчання, та дум діаграми, без тези прощання. Прихильних мутацій, генетики злочин, любовного клею, без липкості спочин. ⠀ Підеш за собою, напалмом у вічі, і вибиті зуби, хворі десниці. Сусвіттями зникнеш, ба досвід - навчитель, жорстокий гнобитель, не перший цілитель ... ⠀

2021-04-21 20:16:03

3

0

Схожі вірші

Всі

Печаль прячется в словах

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...

50

12

4447

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12043