Підеш
Підеш за собою, і настрій заклякне, а віра у пломбу, без дії поляже. Ти счезнеш скоріше ніж блимне ганчір'я, забудеш усе, ін'єкції - страти. ⠀ І безповоротно спину побачу, та досвід на ній із плета, двозначно. Не стане, як завжди, марнуєм куплети, ця пісня вуальна різьба та берети. ⠀ І смуток зустріне, далеко від тебе і нерви мої, твоїми вустами. Я знаю проходу не бути, даремно. Це просто рефлекси та дні із дилеми. ⠀ Я втрачу тебе, суворим інстиктом. Змиритись би, - лишні клітини неборця. Сувої рецептів давно відсиріли, і Дарвіном вбиті зітхання зневіри. ⠀ Не скажемо прямо, комуною видум. І слово марнуєм селектом комфорту. Без вартості двоє та собіневарті, знецінюєм сором безчесної варти. ⠀ Підеш за собою, у тиші мовчання, та дум діаграми, без тези прощання. Прихильних мутацій, генетики злочин, любовного клею, без липкості спочин. ⠀ Підеш за собою, напалмом у вічі, і вибиті зуби, хворі десниці. Сусвіттями зникнеш, ба досвід - навчитель, жорстокий гнобитель, не перший цілитель ... ⠀
2021-04-21 20:16:03
3
0
Схожі вірші
Всі
Пóдрузі
Ти — моє сонце у похмурі дні, І без тебе всі веселощі будуть чужі. Ти — наче мій рятівник, А я — твій вірний захисник. Не кидай мене у часи сумні, Бо без тебе я буду на дні. Прошу́, ніколи не залишай мене одну, Адже без тебе я точно потону. Хто я без тебе? Напевно, мене просто нема... Розкажу я тобі про все із цього "листа". Постався до цього обережно і слушно, Щоб не подумала ти, що це, може, бездушно. Адже писала я ці рядки довго, І ти не посмій не побачити цього! Ми же ж з тобою змалку завжди були разом, І дружбу нашу не зруйнуєш навіть часом. А ти пам'ятаєш, як на кухні говорили про хлопців? Ми зберігали всі секрети, наче у таємній коробці. Смієшся ти, як завжди, смішно, І не сказати про це буде грішно. Дуже подобаються мені наші розмови, Особливо, коли ти "ламаєш" свої брови. Чудово, коли твоя найкраща подруга — сестра. Адже не залишить в біді ніколи вона. А завжди буде поруч. Навіть якщо сам чорт стоїть ліворуч.
48
12
2320
Разве сложно сказать...
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
3053