Хто ти?

Ференіка Грушецька

Я все думаю: "Хто ти?" І як виглядаєш. Чи відчиниш ворота Й мене покохаєш. І коли ми побачимось вперше, Я твій образ у мізках довершу. Ти романтик напевно, не знаю, Та за щось все ж тебе покохаю. Ми побачимось рано чи пізно, Розмовляючи ніжно й наївно. Зрозуміємо, що зовсім різні, Та можливо це буде сумнівно.

2019-01-24 14:37:33

Інші вірші поета

Ласка Не закохуйся Колись Наївна

Інші поети

安德烈

@aandrew

Mila Kaminska

@Mila_Kaminska

Felkelő Nap

@Lindt

Схожі вірші

Всі

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

2656

Приходи (RU-UA)

Ай

Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.

1952