Смуток у масці
Ференіка Грушецька
Життєрадісна дівчинка зараз у пастці. Обіймає її ніжно смуток у масці. Прикидається він, що лишé з добрим наміром, а сам тягне за руку, все заповнює гаміром. Біля неї чотири стіни – там спокійнíше, бо усюди навкруг їй не приємнíше. І ця клітка така вже незламна, наче до верху наповнена ванна у якій вона топиться і не може вибратись, залишається просто у тому купатись. Що спіткало її на таку сумну долю? Є там ряд значних факторів, і це все по колу обертається їй і ламає ще більше, та вона прикидається, наче їй ліпше.
2022-01-11 14:04:50
3
0
Інші вірші поета
Моя маленька сповідь Тату, зараз йде війна... Колись Книга
Інші поети
Lou
@TomatoSoup
Схожі вірші
Всі
Holy
МОРГАН РЕЙ
Morgan Ray and Rose. ⏺English translation⏺ I will find flowers among the fragments of people, give them to you. I am so pleased that there is you, your love for me. I will give you a sea of hope, and lights that do not fade. My heart is only you, it falls asleep without you. I'm giving everything I have in me for you to paralyze the rocks. I don't want to To conquer fate, together to the very edge. We'll be gone on the penultimate day, but our lines will remain. All love is sealed here, in our phrases and ellipses. So, let's rise high, and forgetting about the holy, Falls of the rock. I'll take your hand, and everything, all around It's going to be the way you dreamed.
57
4
8086
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
4617