Кімната
Ти заснеш і побачиш кімнату. В ній ще декілька інших дверей, де не видно нічого, лиш натовп всіх зустрічних тобою людей. Ти зайдеш у кімнату "кохання", де знайдеш там конкретну людину, що спричинить можливі страждання і запхає ножа тобі в спину. Ти зайдеш у кімнату "надія" і побачиш усі свої мрії, а також і того лиходія, що від заздрості скоро здуріє. Ти зайдеш у кімнату "віра", де чекає тебе чорна прірва. Там з'являється твоя міра, яка зовсім тобі не потрібна. У цих слів зовсім міри немає, і ці терміни будуть завжди. Хтось когось дуже палко кохає, той з надією спалить мости, інший з вірою вже засинає, і ти також життя обійди. Разом з цим.
2020-01-22 00:00:51
14
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Ференіка Грушецька
@Nala дякую, мені приємно 😉
Відповісти
2020-01-22 06:19:06
1
Ром Сімчук
Вірш чудовий , має гарний зміст . Ви молодець !😊
Відповісти
2020-01-23 09:00:54
1
Ференіка Грушецька
@Ром Сімчук дуже дякую ♥️
Відповісти
2020-01-23 09:23:02
Подобається
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
83
2
3611
Тени собственного сердца ...
Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤
39
9
1204