Кімната
Ти заснеш і побачиш кімнату. В ній ще декілька інших дверей, де не видно нічого, лиш натовп всіх зустрічних тобою людей. Ти зайдеш у кімнату "кохання", де знайдеш там конкретну людину, що спричинить можливі страждання і запхає ножа тобі в спину. Ти зайдеш у кімнату "надія" і побачиш усі свої мрії, а також і того лиходія, що від заздрості скоро здуріє. Ти зайдеш у кімнату "віра", де чекає тебе чорна прірва. Там з'являється твоя міра, яка зовсім тобі не потрібна. У цих слів зовсім міри немає, і ці терміни будуть завжди. Хтось когось дуже палко кохає, той з надією спалить мости, інший з вірою вже засинає, і ти також життя обійди. Разом з цим.
2020-01-22 00:00:51
14
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Ференіка Грушецька
@Nala дякую, мені приємно 😉
Відповісти
2020-01-22 06:19:06
1
Ром Сімчук
Вірш чудовий , має гарний зміст . Ви молодець !😊
Відповісти
2020-01-23 09:00:54
1
Ференіка Грушецька
@Ром Сімчук дуже дякую ♥️
Відповісти
2020-01-23 09:23:02
Подобається
Схожі вірші
Всі
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
13477
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
6224