Кімната
Ти заснеш і побачиш кімнату. В ній ще декілька інших дверей, де не видно нічого, лиш натовп всіх зустрічних тобою людей. Ти зайдеш у кімнату "кохання", де знайдеш там конкретну людину, що спричинить можливі страждання і запхає ножа тобі в спину. Ти зайдеш у кімнату "надія" і побачиш усі свої мрії, а також і того лиходія, що від заздрості скоро здуріє. Ти зайдеш у кімнату "віра", де чекає тебе чорна прірва. Там з'являється твоя міра, яка зовсім тобі не потрібна. У цих слів зовсім міри немає, і ці терміни будуть завжди. Хтось когось дуже палко кохає, той з надією спалить мости, інший з вірою вже засинає, і ти також життя обійди. Разом з цим.
2020-01-22 00:00:51
14
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Ференіка Грушецька
@Nala дякую, мені приємно 😉
Відповісти
2020-01-22 06:19:06
1
Ром Сімчук
Вірш чудовий , має гарний зміст . Ви молодець !😊
Відповісти
2020-01-23 09:00:54
1
Ференіка Грушецька
@Ром Сімчук дуже дякую ♥️
Відповісти
2020-01-23 09:23:02
Подобається
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
5
11220
Впізнай себе...
Впізнай себе в моїх словах , Що виливаються в пісні. Ти знову є в моїх віршах . Я їх присвячую тобі. Всі погляди твої ласкаві, Я все змалюю у віршах. Тихенько ,щоб вони не знали До тебе я прийду у снах. Коли у дзеркало поглянеш А там побачиш лиш мене. Знов вірші всі мої згадаеш, І знов впізнаеш там себе. І в день Святого Валентина, Ми стали друзями с тобою. Нехай зупинится хвилина, Я розлучилася з журбою....
43
7
1410