Сильна
Ференіка Грушецька
Прохолодною зимою дивишся ти у вікно, коли ти рятувала інших, тебе не рятував ніхто. Хотіла лікувати дýші, допомогти знайти їм шлях, але робити це не мусиш, ти не літаєш, як вільний птах. Ти замкнута в своїх обрáзах, і кожен вечір наче дно, шукаючи віддушину у фразах ти зі сльозами п'єш вино. Тобі постійно кажуть, що ти сильна, та в чому бачать вони силу? Бо від проблем ти неухильна, але це все ще не веде тебе в могилу. І кожен ранок наче скеля, стоїть і неможливо ворухнути. Кожен ранок, як пустеля, неможливо лиш дмухнути.
2022-02-06 17:49:33
4
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
просто веселка
Непоганий вірш, автору натхнення ✨🦊✨
Відповісти
2022-02-06 22:40:38
1
Ференіка Грушецька
@просто веселка дякую
Відповісти
2022-02-06 22:41:02
1
Інші вірші поета
Глухе мовчання Сама Сон Тату, зараз йде війна...
Інші поети
Воланд Дарсі
@nikita_rastorguev
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
2903
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5775