Юнак
Ференіка Грушецька
Мені так весело, юначе. Я вже не та, хто тихо плаче. Забувши губ терпкий твій смак, Ти вже не той коханий мій юнак. Я починаю забувати, Як ти любив зі мною грати, Як сльози лилися невпинно, Коли не знала, що загину. Ти обіймав моє лиш тіло, Любити навіть ти не міг. А боляче робив настільки вміло, Що легше стало, коли лиш випав сніг.
2019-05-15 12:15:24
7
0
Інші вірші поета
Правда Смуток у масці Боягуз Відпусти
Інші поети
Red
@R_e_d_
Yantsya
@jankaa
Ren
@Panda_4010
Схожі вірші
Всі
Минутой мечтания :)
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Я мнимо расскажу тебе о прошлом И заберу кусочек шоколада Рассказ уж будет длиться долго О том ,как было тяжело сначала Наверное это для тебя не важно Спрошу себя, а ты хороший ?) И почему же стоишь рядом Даря улыбку лишь прохожим Мой телефон звонит мне чаще , Чем слышу твой прекрасный голос Аккорды струн во взгляде малость, Когда увижу тебя где-то снова Про свои чувства смолчу вовсе , Чтоб не будоражить просто взглядом , Хватает только вкуса кофе Лишь думать о тебе минутой мечтания .
40
11
2440
Я і ніч
Анастасія
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
13507