Снишься

Yurii Hromov

Снишься бывает порой иногда В образе милом стоишь предо мной И там во сне одна темнота Но как же хочется дотянуться рукой Нежность твоя, твои руки и тело Твои наряды и твоя красота Я все так-же хочу любить тебя смело Но ты недоступна и в этом беда Иногда мне крышу срывает, увы Когда слушаю запись и фото смотрю Где с мужем и дочерью на фоне травы Счастливы вы и он слышит "люблю" Доченька рада и ей там хорошо И тебе там не плохо, ты знаешь сама Алименты, зарплата и дочь за плечо Когда папа напился и ты снова одна Но у тебя аргумент и ты в это веришь Лишь бы счастлива дочка ваша была И в клетке своей ты снова сидишь Там все уже нажито, такие дела Ты с ним хочешь быть - так будь Я не стану говорить всякую брань Тебя всё-равно уже не вернуть И мне снится, прошу, ты перестань Но как-бы мне было бы плохо И как не хотел-бы вернуть я тебя От него не уйдешь под тысячи вздохов У него же машина, дом и семья Там ты привыкла давно, это ясно Для него ты стараешься и это не зря Общаться со мной тебе там опасно Он если узнал бы о нас то бросил тебя Живите счастливо, добра вам желаю Но помни, когда-то ты сердце разбила И пусть тебя я всю жизнь ожидаю Я знаю, ты меня - не любила...

2018-07-29 07:17:09

4

0

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12158

"Ми усе подолаємо разом..."

Nadine Tikhonovitch

«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»

52

3

2249