Неспит
Будь ласка, не спи, Проснися з світанком. Закружляй у хвилях думок. Хай тебе завжди обіймає Щедрості срібний вінок. Але ти так не можеш, Ти ж зорями вбита. Проснешся хіба навесні. Ніколи вже не розкажеш, Що залишила мені. Ти ненавидиш квіти, А тим більше вазони Вважаєш, що це непотрібна дурня Вони ж, мов ти усе пам'ятають Тоді, коли рветься струна. Давай помовчиш, Поговориш з собою. Найкращий психолог - душа Холодний розум і гаряче серце Твоє життя, як текуча вода. Та що тобі інші, Ти собою гордуєш, По трупах підеш до кінця. Проснися, вставай зі світанком - Час підкоряти моря.
2020-11-24 01:00:07
2
0
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12395
Мої слова
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4996