Вічне прохання
Олесь Орлянский
В мене до всіх вас прохання ніколи не втрачайте запал кохання навіть у муках та тортурах життя не згубіть ви цього почуття Бо що ж ще вас врятує у годину смутку та слабкості душ Як не людина що близько до серця яка вас кохає і обіймає чимдуж І наймерзенніший гріх про це забувати про тих хто впадав заради вас до колін тож обов'язок ваш себе їм віддати як відплату за бескінечність борінь І бідні ті душі,що самотні вмирають в холоді пустки батьківських квартир що обличчя близьких як сон забувають що мрії ховають в сірості стін Та не згаснемо ми - задалеко зайшли І в душі жевріє надія свята ще знайдуться ті кому ми не байдужі що цілунком розкриють змертвілі серця заб'ються вони, як знову в дитинстві так як для матері били вони і пречисте світло нового життя для інших вони пронесуть крізь віки
2020-04-22 21:18:52
7
0
Інші вірші поета
Інсомнія Звинувачення Чума Надійність
Інші поети
ArDen
@ArDen
Схожі вірші
Всі
Моє диво
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
2330
Мої слова
Ай
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
5182