Вічне прохання
В мене до всіх вас прохання ніколи не втрачайте запал кохання навіть у муках та тортурах життя не згубіть ви цього почуття Бо що ж ще вас врятує у годину смутку та слабкості душ Як не людина що близько до серця яка вас кохає і обіймає чимдуж І наймерзенніший гріх про це забувати про тих хто впадав заради вас до колін тож обов'язок ваш себе їм віддати як відплату за бескінечність борінь І бідні ті душі,що самотні вмирають в холоді пустки батьківських квартир що обличчя близьких як сон забувають що мрії ховають в сірості стін Та не згаснемо ми - задалеко зайшли І в душі жевріє надія свята ще знайдуться ті кому ми не байдужі що цілунком розкриють змертвілі серця заб'ються вони, як знову в дитинстві так як для матері били вони і пречисте світло нового життя для інших вони пронесуть крізь віки
2020-04-22 21:18:52
7
0
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
2521
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2587