Чума
Олесь Орлянский
У місті епідемія самотності, люди не бачать кохання впритул, не під силу вийти з цього кола, не сила зрушити сталевих амбразур. Надія народжується та вмирає, залишаючи гіркий післясмак, забиваючи смак поцілунку, лишаючи самий лише страх. Бажання плакати зникло, на місті його грубий шрам, епідемія лишила його, мандруючи по інших містам.
2020-04-17 11:45:03
6
0
Інші вірші поета
Інсомнія Надійність Вічне прохання Звинувачення
Інші поети
PinkLilyBlossom
@PinkLilyBlossom
Park Joyeol
@Loey88jojo61
Схожі вірші
Всі
Сумую без тебе
Вікторія Тодавчич
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
2809
Мої слова
Ай
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
5368