Чума
Олесь Орлянский
У місті епідемія самотності, люди не бачать кохання впритул, не під силу вийти з цього кола, не сила зрушити сталевих амбразур. Надія народжується та вмирає, залишаючи гіркий післясмак, забиваючи смак поцілунку, лишаючи самий лише страх. Бажання плакати зникло, на місті його грубий шрам, епідемія лишила його, мандруючи по інших містам.
2020-04-17 11:45:03
6
0
Інші вірші поета
Звинувачення Інсомнія Надійність Вічне прохання
Інші поети
Neha
@neha_09
Саша
@SashaAW
Схожі вірші
Всі
Минутой мечтания :)
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Я мнимо расскажу тебе о прошлом И заберу кусочек шоколада Рассказ уж будет длиться долго О том ,как было тяжело сначала Наверное это для тебя не важно Спрошу себя, а ты хороший ?) И почему же стоишь рядом Даря улыбку лишь прохожим Мой телефон звонит мне чаще , Чем слышу твой прекрасный голос Аккорды струн во взгляде малость, Когда увижу тебя где-то снова Про свои чувства смолчу вовсе , Чтоб не будоражить просто взглядом , Хватает только вкуса кофе Лишь думать о тебе минутой мечтания .
40
11
2277
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4964