Звинувачення
Олесь Орлянский
Людська біомасса знецінена вщент, Зниження якості тому причина. Ми вже не будем, як наші батьки. Ось вам моя особиста кпина. Ми всі є разом лиш сірий потік - жодного проблиску яскравого світла. Наче вівці на бійню ідуть і ідуть, Наче дурна ще дворічна дитина Мрії формуєм на прикладі інших кращих, стрункіших, ліпших за всіх кожен з нас має персональну ікону, Кожен з нас має особистих святих, Лиш раз на сторіччя промінчик заграє, той особливий, що все таки зміг вижити серед запрілої маси, той що не забув, що таке сміх. Та чи винесе він живий серед трупів тягар цього гнилого життя, чи знайде він вихід окрім як піти в небуття... 13.11.2018
2020-04-18 11:39:14
3
0
Інші вірші поета
Інсомнія Чума Вічне прохання Надійність
Інші поети
Luna
@Moon_Luna_
Схожі вірші
Всі
La lune
Nadine Tikhonovitch
Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!
49
14
1572
Печаль прячется в словах
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
4984