Дві дороги
Шлях тернистий і є дві дороги, Одна в темну безодню веде, Там холодний, пронизливий спокій, Мертва тиша й життя вже не те. Відштовхнув ти кохання чи рідних, Відцурався від Мови й Землі, То ступаєш ти сам неодмінно На стежину, що в чорній золі. Якщо ж ворог надавить на плечі, А ти голову все ж не схилив, То й з найглибшої темної ями Ти побачиш знов тих, хто молив, Про спасіння твоє і здоров'я, Легкий шлях до своєї сім'ї, Саме ним повертають Герої, Що боронять тут спокій Землі. Iryna Markova🥀
2021-02-19 15:04:40
1
0
Схожі вірші
Всі
Печаль прячется в словах
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
5135
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
5263