Кохана
Iryna Markova
Мій світ розірвався на було та стало, Там все розумів, тут в казку прийшов. Але ця історія світла не мала, Я в темряву твою пірна знов і знов. Над прірвою стану, руки розкину, Мені б полетіти, наче я птах, Але зупиняє в останню хвилину, В коханих очах розуміння і страх. Я грішником стану для тебе, кохана, Я світ переверну, обвали спиню, Мені так потрібно, щоб ти про це знала, Я душу тобі подарую свою... З книги "Безодня", серія "Морана", автор Iryna Markova🥀
2020-11-08 09:47:53
3
7
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (7)
Green Cherry
@Iryna Markova ну добре)
Відповісти
2020-11-08 21:49:14
1
Iryna Markova
@Green Cherry якщо в інтернеті шукати плануєте, то задавайте 1 книгу серії, вона називається "Дитя Темряви", бо "Безодня" це продовження з обмеженням 18+, не знаю чи є обмеження під час пошуку на такі твори. Але вони на цій платформі теж будуть)
Відповісти
2020-11-08 21:50:11
Подобається
Green Cherry
@Iryna Markova вельми дякую)
Відповісти
2020-11-08 21:51:13
1
Інші вірші поета
Зафарбовуємо життя Частинка Всесвіту Сльози Зими Я вірю
Інші поети
Siriin
@Siriin
Схожі вірші
Всі
Минутой мечтания :)
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Я мнимо расскажу тебе о прошлом И заберу кусочек шоколада Рассказ уж будет длиться долго О том ,как было тяжело сначала Наверное это для тебя не важно Спрошу себя, а ты хороший ?) И почему же стоишь рядом Даря улыбку лишь прохожим Мой телефон звонит мне чаще , Чем слышу твой прекрасный голос Аккорды струн во взгляде малость, Когда увижу тебя где-то снова Про свои чувства смолчу вовсе , Чтоб не будоражить просто взглядом , Хватает только вкуса кофе Лишь думать о тебе минутой мечтания .
40
11
2403
Разве сложно сказать...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
4270