Мертві мрії
Похмурість зафарбує в сивий скроні, І душі в сірості буття уже горять, Рутина, стреси, злети, спади, болі, Чи ж саме цього ті серця хотять? Летіти в зграї, виривати першість, Зривати оплески та заздрість у людей, А потім ввечері, зваривши каву з перцем, Плекати мертві мрії день за днем. А час минає, ми не молодієм, Те що втрачаєм - вже не повернем. Чи варто задля втілення чужої мрії, Відкрити цвинтар для своїх ідей?! Iryna Markova🍂
2020-11-09 17:59:22
6
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Green Cherry
Очень здорово 😎 👏
Відповісти
2020-11-09 18:25:43
1
Iryna Markova
@Green Cherry дякую🍂
Відповісти
2020-11-09 18:27:13
1
Схожі вірші
Всі
" Вздох неба "
Я теряю себя , как птица в полете Каждый вздох облегчения , Когда вижу неба закат Мне плохо , когда не дотронуться К твоим обьятьям свободно , Но я знаю, что ты не услышишь , Мой вслип слёз из-за окна ... За глубиной туч темного неба Ранее, чем ты уже вспомнишь И подумаешь, как я скучаю , Скрою всю грусть.тишиной ... Может быть сердца стук угнетает И воздух из лёгких рвется волной Но ритм одной песни будет на память , Тех последних слов ветра холодов ... Пока не угаснет горизонт пламя Последнего огня без тебя , Багры унесут строки мгновенно Без следа раньше тепла ... P.s: Грусть неба скрывает больше чем мы думаем ...✨💫✨ 🎶 Where's My Love ~ SYML 🎶
39
4
3105
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4817