Ніч
Чорною кішкою ніч підібралася, Ніжно муркоче нам дивні сни, Ти, засинаючи, в зорі вглядаєшся, Що ж вони бачать, з їх висоти? Місто зітхнуло, вкрите туманами, Втомлене жвавим рухом за день, Слабко пульсує кров магістралями, Тепло вже зникло з дальніх алей. В поспіху дня, ми й не помітили, Як вітер листя останнє зірвав, І як прийшов у парк Мороз лютий, Що на танок нашу Осінь позвав. Мовчки в обіймах його закружляла, Втратила ніжність, палкі кольори, Про холод дикий Осінь не знала, Заснула Природа вже до весни. Вогники гаснуть, шурхіт затихне, Не потривожить ніщо тихий сон, Лиш в чорноті марень далеких Зорі моргають душі в унісон. Iryna Markova🍂
2020-11-24 20:29:22
5
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Вероника Рубин
Дуже гарний вiрш
Відповісти
2020-11-24 21:45:59
2
Iryna Markova
Відповісти
2020-11-24 22:44:28
1
Схожі вірші
Всі
Пора нахлынувших надежд
Устаю сегодня рано Без кошмаров и тревог, День начну без одеяла Улыбаясь небу полных облоков Обниму своего друга , Что на подоконнике взгруснул , Прошептав ,что скоро лето дружно , Обязательно к нам в гости сможет заглянуть. С ним и множество событий Впереди ждёт только смех , Разве можно одним мигом Передать всю радость от поры нахлынувших надежд.
47
11
2174
Темнота теней ночи ...
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
2275