Ніч
Чорною кішкою ніч підібралася, Ніжно муркоче нам дивні сни, Ти, засинаючи, в зорі вглядаєшся, Що ж вони бачать, з їх висоти? Місто зітхнуло, вкрите туманами, Втомлене жвавим рухом за день, Слабко пульсує кров магістралями, Тепло вже зникло з дальніх алей. В поспіху дня, ми й не помітили, Як вітер листя останнє зірвав, І як прийшов у парк Мороз лютий, Що на танок нашу Осінь позвав. Мовчки в обіймах його закружляла, Втратила ніжність, палкі кольори, Про холод дикий Осінь не знала, Заснула Природа вже до весни. Вогники гаснуть, шурхіт затихне, Не потривожить ніщо тихий сон, Лиш в чорноті марень далеких Зорі моргають душі в унісон. Iryna Markova🍂
2020-11-24 20:29:22
5
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Вероника Рубин
Дуже гарний вiрш
Відповісти
2020-11-24 21:45:59
2
Iryna Markova
Відповісти
2020-11-24 22:44:28
1
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2503
Сумую без тебе
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
2283