Ніч
Чорною кішкою ніч підібралася, Ніжно муркоче нам дивні сни, Ти, засинаючи, в зорі вглядаєшся, Що ж вони бачать, з їх висоти? Місто зітхнуло, вкрите туманами, Втомлене жвавим рухом за день, Слабко пульсує кров магістралями, Тепло вже зникло з дальніх алей. В поспіху дня, ми й не помітили, Як вітер листя останнє зірвав, І як прийшов у парк Мороз лютий, Що на танок нашу Осінь позвав. Мовчки в обіймах його закружляла, Втратила ніжність, палкі кольори, Про холод дикий Осінь не знала, Заснула Природа вже до весни. Вогники гаснуть, шурхіт затихне, Не потривожить ніщо тихий сон, Лиш в чорноті марень далеких Зорі моргають душі в унісон. Iryna Markova🍂
2020-11-24 20:29:22
5
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Вероника Рубин
Дуже гарний вiрш
Відповісти
2020-11-24 21:45:59
2
Iryna Markova
Відповісти
2020-11-24 22:44:28
1
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
2410
Моє диво
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
1277