Омана
Iryna Markova
Життя оманою просякнуте давно, Всі маски вам у шкіру повростали, Сміятись, кажете, потрібно все одно? Чого ж в очах журба, а в серці рани? Прогнило людство до самих кісток, Забули пращурів усі вже настанови, Тепер, сліпці, всі йдемо до пасток, В які ведуть нас вправні щуролови. Розваги, гроші, віртуальний рай, Купити зараз душу досить просто, Собі сам, друже, смерть ти обирай, І деградацію візьми ще, замість росту. Прокиньтесь, люди, є ще вороття, Навколо озирнутись поки можна, Цінуйте кожну мить свого життя, Реального, яке згубити просто. Iryna Markova
2020-11-17 20:32:28
26
9
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (9)
Iryna Markova
@Vasil369 дякую🌷
Відповісти
2020-11-29 12:13:22
Подобається
Блакитноока
Неймовірний вірш 😍😍
Відповісти
2021-01-27 18:23:10
1
Iryna Markova
@Блакитноока дякую🌹
Відповісти
2021-01-28 15:07:44
Подобається
Інші вірші поета
Зафарбовуємо життя Наче плинна вода... Вітер Заховатись в туманах...
Інші поети
Solo Frau
@frausolo
Схожі вірші
Всі
" Вздох неба "
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Я теряю себя , как птица в полете Каждый вздох облегчения , Когда вижу неба закат Мне плохо , когда не дотронуться К твоим обьятьям свободно , Но я знаю, что ты не услышишь , Мой вслип слёз из-за окна ... За глубиной туч темного неба Ранее, чем ты уже вспомнишь И подумаешь, как я скучаю , Скрою всю грусть.тишиной ... Может быть сердца стук угнетает И воздух из лёгких рвется волной Но ритм одной песни будет на память , Тех последних слов ветра холодов ... Пока не угаснет горизонт пламя Последнего огня без тебя , Багры унесут строки мгновенно Без следа раньше тепла ... P.s: Грусть неба скрывает больше чем мы думаем ...✨💫✨ 🎶 Where's My Love ~ SYML 🎶
39
4
3230
La lune
Nadine Tikhonovitch
Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!
49
14
1538