Омана
Життя оманою просякнуте давно, Всі маски вам у шкіру повростали, Сміятись, кажете, потрібно все одно? Чого ж в очах журба, а в серці рани? Прогнило людство до самих кісток, Забули пращурів усі вже настанови, Тепер, сліпці, всі йдемо до пасток, В які ведуть нас вправні щуролови. Розваги, гроші, віртуальний рай, Купити зараз душу досить просто, Собі сам, друже, смерть ти обирай, І деградацію візьми ще, замість росту. Прокиньтесь, люди, є ще вороття, Навколо озирнутись поки можна, Цінуйте кожну мить свого життя, Реального, яке згубити просто. Iryna Markova
2020-11-17 20:32:28
26
9
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (9)
Iryna Markova
@Vasil369 дякую🌷
Відповісти
2020-11-29 12:13:22
Подобається
Блакитноока
Неймовірний вірш 😍😍
Відповісти
2021-01-27 18:23:10
1
Iryna Markova
Відповісти
2021-01-28 15:07:44
Подобається
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11353
Why?
I was alone. I am alone. I will be alone. But why People always lie? I can't hear it Every time! And then They try to come Back. And i Don't understand it. Why?
61
4
8352