Ой, вийшла качечка на лужок
Ой, вийшла качечка на лужок, Ой, вийшла качечка на лужок. На лужок, на лужок, На зелений моріжок Вийшла чорна качка. На лужок, на лужок, На зелений моріжок Вийшла чорна качка. Ой, та й наїлася зелень-трави, Ой, та й наїлася зелень-трави. На лужок, на лужок, На зелений моріжок Вийшла чорна качка. На лужок, на лужок, На зелений моріжок Вийшла чорна качка Ой, та й напилася синьої води, Ой, та й напилася синьої води. На лужок, на лужок, На зелений моріжок Вийшла чорна качка. На лужок, на лужок, На зелений моріжок Вийшла чорна качка. Ой, вийшла качечка на лужок, Ой вийшла качечка на лужок. На лужок, на лужок, На зелений моріжок Вийшла чорна качка. На лужок, на лужок, На зелений моріжок Вийшла чорна качка.
2020-08-05 17:01:06
12
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Irynka Ukrainka
Відповісти
2022-11-15 10:16:08
Подобається
Микола Мотрюк
@Irynka Ukrainka Гарно)
Відповісти
2022-11-15 10:17:04
1
Irynka Ukrainka
@Микола Мотрюк Дуже дякую
Відповісти
2022-11-15 10:17:14
1
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
5
11167
Чуточку внимательней
Неудачная попытка быть тем, кого сложно обидеть , Рвя бурю за улыбкой проникших эмоций И наивность уже стала себе лишь противна , Все пытаясь понять всех за скрытой дорогой ... Мимо мчат незнакомые люди , И не кто тебя уже не осудит : Всем безразлично твоя лишь обида , И что слёзы пускаешь себе на морозе Может так будет даже на лучше Без различных ненужных вопросов , О том " Как ты ?)" Тебе хорошо ли" Или в этом нет больше смысла и вовсе ... Разве безразличие лучший способ оплаты За свои выражающие сердце бурю эмоций..? Может стоит быть чуточку внимательней , К тем кому помощь и вправду поможет !
40
8
1822