Вірші
Поема про короля Річарда
Пісня 1-ша
У однім королівстві величнім і славнім
Жив Річард-король.
Був він лицарем сильним, вродливим, мужнім і статним.
І була королева у нього – Інгрід прекрасна, і принцеса Даная була.
Мирно жило королівство, бід та лиха не знало.
І король, і народ грали балади й співали.
Аж тут на коні дня одного прискакав стривожений воїн.
Річард питає: «Що сталося, воїне любий?»
Відповів той: «О, наш величний королю! Знову іти нам у бій доведеться!
Вікінги-бо напали на нашу країну чарівну!»
Річард стривожився: «Як це?! Вікінги ж мир нещодавно нам обіцяли!
Ах, негідні вони!»
І у ріг бойовий негайно король засурмив.
Пісня 2-га
Вмить зійшлось з королівства усього славетне лицарство.
Шикувались в ряди: сильний спереду, слабший позаду.
На чолі був король, поруч з ним Віктор-граф, лицар могутній і статний,
В усьому завжди Річарду рівний.
І пішли вони в бій сміливо й велично.
І дивились графиня, Інгрід та Даная услід їм печально.
Поглядом проводжало їх усе королівство.
І з надією повернулись додому усі,
Коли воїни вийшли з головного їх міста.
Пісня 3-тя
Ось прибули вони.
Починалася битва кривава.
Було видно: шляху назад вже нема.
І вперед уже вийшли Річард і Олаф повільно,
Королі, що зіткнутись мечами їх доля їхня звела.
Олаф мовив: «Здайтесь нам, ви безсильні!»
Розлютило це Річарда, й почалася страшна боротьба.
Пісня 4-та
Броня дзвеніла, мечі тріскотіли.
Падали голови з могутніх плечей.
Військо Річарда боролося вправно,
Вікінги ж-бо лягали в скривавлену землю.
Пісня 5-та
Тут приїхав лицар новий, невідомий
І спитав: «Хто з вас Річард-король і могутній граф Віктор?»
«Ми і є ті, кого розшукуєш ти, – мовив Віктор, – говори, що бажаєш промовити нам?»
«О, ця звістка сумна і печальна.
О, королю, твоє королівство давно розікрали піддані.
Бенкетують, гуляють, радіють, що вас вже немає.
Королева твоя відреклася від тебе,
А принцеса з графинею ділять вже трон.»
Пісня 6-та
Це почувши, граф та король військо додому своє відпустили.
І від болю та люті почали вони з завзяттям битись.
Не жаліли нікого, навіть Олаф-король впав з коня.
А вмираючи, Олаф сказав їм:
«Стійте, лицарі славні!
Я прошу в вас пощади!»
Охололи вмить Річард і Віктор,
І, побачивши вже, що перемога за ними,
Збиралися йти у своє королівство.
Але він їм промовив:
«О королю і графе! Чи я можу сказати своє останнє бажання?»
Відповів йому Річард:
«Якщо це заспокоїть тебе, то промов.»
«Віднесіть мене на землю мою, де я правив. Королеві скажіть, хай багатства віддасть вам мої.»
«До країни твоєї ми тебе привеземо, а багатства не візьмемо,
Не за нього боролися ми.»
«Я благаю, візьміть мої ви багатства.
Хай це буде вам викуп за те, що звелів я напасти на вас.
Принесіть в королівство своє ви той викуп,
Хай же буде на радість народу і вам.»
Це почувши, король Річард заплакав і мовив:
«Королівству своєму ми вже не потрібні. Звістка нам ця прийшла.
Невідомий лицар її нам сказав.»
«Ні, послухай, королю величний,
Я був той, хто послав його вам це сказати.
Я хотів вас зламати, бо бажав, щоб здалися ви нам.
Ті слова – то неправда.
Я благаю прощення.»
Заспокоїлось Річарда серце, він мовив:
«Пробачаю тебе. На землі своїй будеш похований ти.
Але благаю, не вмовляй нас узяти твої ті багатства,
Про які ти говориш.»
Пісня 7-ма
І взяли король з графом Олафа, що вже помирав,
І привезли на землю його, де він правив колись.
Там же слуги його принесли срібло й золото сяйне,
Але Віктор сказав:
«Не потрібне нам срібло і золото, Олафа слуги.
Ви послухайте, не за цим до вас ми прийшли,
Прибули ми, щоб здійснити його останнє бажання.
Хоче бути похованим він на рідній землі.»
Пісня 8-ма
Олаф благав: «Прошу вас,
Дайте гідно померти!
Викуп візьміть ви, щоб більше не мучився я!»
Граф мовив тоді:
«Ваша Величносте, але Олаф рацію має!
Ми маємо взяти дещо від золота й срібла.»
Річард жахнувся:
«Вікторе, що ти!
Ми ж воювали за мир,
Не за гроші!»
«Та ні. Я придумав одне
Незвичайне випробування.
Ми візьмемо зброю, розкішні золоті обладунки.
Переберемося в лицарів, одвік невідомих.
Перевіримо, чи вірне нам королівство.»
Річард зрадів, слова ці почувши,
І мовив: «О, це мудра порада від гідного, мудрого графа!»
А тим часом вікінгів могутній правитель
Швидко й мирно помер, зрозумівши, що здійснилось його останнє бажання.
Пісня 9-та
А тим часом усе королівство було у тривозі,
Бо від війська, короля і графа
Звістки вже рік не було.
Вже зійшлися вони на зібрання печальне.
Мовив там їм найстарший есквайр:
«Щось рік як від короля й графа звістки немає.
Може, щось трапилось з ними?
Може, уже їх немає між нами,
І не почуємо більше, як вони співають і грають свою величну баладу?!»
Тільки він це сказав, як у місто заїхало військо.
Всі сумні, Річарда й Віктора біля них немає.
І побачивши це, здогадався есквайр, що щось трапитись мало.
Пісня 10-та
І заспівало усе королівство тужливу баладу,
Заболіли серця у всіх підданих вірних.
А графиня, Інгрід і Даная тим часом нічого не знали,
І надії на краще серця їх повні були.
Мовив старший есквайр:
«Королеві не маємо ми говорити,
Що щось статись могло.»
Але піддані, горем убиті, слів тих не чули.
Вони сиділи і дивилися в землю,
Так, неначе питали у неї: «Де граф і король, скажи нам?»
Пісня 11-та
Тиждень минув,
Знову печальне зібрання.
Мовить есквайр: «Королівство,
Що ж робити будемо ми?
Славний Річард-король і граф-Віктор
Не подали жодної звістки.
Віщувало щось серце моє.
А що скажемо ми королеві?»
Пісня 12-та
Тут в’їхали в місто два лицарі славні.
В золотих обладунках,
Коні в срібній збруї були.
Їх списи і мечі в цінних каменях сяли.
І не можна було взагалі їх впізнати.
Тут промовив найстарший есквайр:
«Доброго дня вам, лицарі славні!
Що привело вас в нашу країну?»
Старший лицар (то був Річард) промовив:
«Ми блукаємо в пошуках долі по світу.
А за ким ви так тужите?
За ким то ридаєте ви?»
Відповів той найстарший есквайр:
«Був у нас Віктор-граф, і був Річард-король в нас хоробрий.»
«А що з ними?» – знов Річард спитав.
«Та нема вже як рік від них звістки.
Королеві й принцесі надію вселяємо ми, що живі вони,
Що зі славою лицарі наші вернуться.»
Затривожилось в Річарда й Віктора серце.
Схвилювавшись, спитав знову Річард:
«А ми чули, що ви раді, що їх вже нема.
Чи це правда?»
І не стримався бідний найстарший есквайр,
Розридався, неначе дитина:
«О нещасна й лиха наша година!
Ми найкращих утратили!
Як нам бути без них?!»
«Заспокойся, – граф Віктор промовив, – Лицарі ваші живі.
З перемогою й славою додому вже їдуть.»
«Благодійники наші,
Ми безмежно вам вдячні за звістку.
Тож тепер не тривожитись більше вже нам.
Королеві й принцесі треба нести скоріше цю радість.
Але хто ж ви, лицарі славні?» – найстарший есквайр їх спитав.
Річард від щастя ледь стримав сльозу.
І, знявши шолом, він сказав:
«Я Річард-король, за яким ви так сумували.»
«А я Віктор, ваш граф», – мовив Віктор, шолом урочисто свій знявши.
І побачивши їх, королівство усе звеселилось.
І кричали вони, і співали оди від щастя.
Підійшли до коней,
Взяли їх за їх срібні вуздечки
І до замку юрбою із піснями їх повели.
Віктор-граф сидів і велично на юрбу цю дивився,
Його сповнила радість, що королівство своє захистив.
Річард, сповнений весь благородства,
Тихо радів.
І у нього, і в графа у серцях щось прекрасне щеміло.
Біля замку зустріли їх Даная, Інгрід і графиня.
Після цього звеліли вони влаштувати бенкет.
Святкувало перемогу свою королівство сім днів.
Після цього жили вони далі мирно й щасливо.
2
0
98
I'm gonna fight
Rocket fell down from the sky.
Brought to us death but not life.
I see anger and horror in your eyes!
And I hope, that in this war we'll all survive.
And now I gonna fight!
Smoke covered the light!
Fire is in the sky!
I'm gonna fight!
I don't know, what to do, where to go!
I wanna cry, I wanna run, I can't say: "No!".
I beg you, please, say me, what must I do!!!
Please, help me, please save me,
From this war!
4
0
247
Все місто осінь блиском залила
Все місто осінь блиском залила,
позолотила листя, не лишила спогадів про літо.
І відлітають дні за криком журавля,
і плаче дощ, співає сумовито.
Гітара грає на мінорних лиш ладах,
луна мелодія так журно і протяжно.
Далеко десь сумує музикант,
а на душі так тяжко і так страшно.
Журлива й тиха осінь золота.
Танцює листя у останнім вальсі.
І крапа з хмар, немов сльоза, вода.
І розривається душа від дисонансів.
6
1
233
Бал осені
Осінь у двері мої зранку постукала,
заграла на струнах душі моєї тихими звуками.
Мене запросила на бал сумний і врочистий,
умивши дощем студеним заспане рідне місто.
Дерева у парку вдягли золоте пишне вбрання.
Акомпанує гітара танцю листя з самого рання.
Ідуть люди повз, лише я, поважна і задумана,
танцюю з осінню вальс, змішаний із сумними думами.
Кінчається бал швидкоплинний, вклоняється осінь поважно,
і падає сніг тихо так, так неквапливо.
Уже відкричав ключ журавлиний криком протяжним,
засинають дерева до весни, шепочучи щось жалісливе.
4
0
216
Люба бабуся
Старенька й маленька горлиці у гніздечку сидять.
Маленька горлиця стареньку питає:
"Люба бабусю, що там у світі?
Чи можна з тобою туди полетіти?"
"Люба онуко, наш світ є прекрасний.
І небо, і квіти, і сонечко ясне.
Але є і лихо у нашому світі.
Нас, мила, люди можуть зловити."
Так їй бабуся відповідає.
Маленька горлиця плаче і міцно її обіймає.
"Чого ти, мила?" - бабуся питає.
"Боюся за тебе", – маля відповідає.
"Не бійся за мене, бо ми у гніздечку.
Нехай не болить твоє миле сердечко."
3
0
179
Гітара
Чи знаєте ви, чом плаче моя гітара?
Чи від холоду, чи від дум своїх зажурилась вона.
При місячнім сяйві сумує самотньо її срібна струна.
А раніше ж вона веселі пісні співала.
Чи знаєте ви, чом журиться моя гітара?
Може, від того, що довго вона для людей не співала?
Але ж срібло на струнах своїх щоночі вона міняла.
А може, журба її з того, що осінь прийшла.
Чи знаєте ви, чом тривожна така моя гітара?
Може, тому що на струнах її заграла війна?
Вона сподівається знову, що прийде квітуча мирна весна,
і хоче, щоб радості пісня тоді з її струн пролунала.
3
0
129
Надія
Світ захлинувся у злі...
Миру нема і спокою.
І юні дитячі душі
Вже розтерзані війною.
Вдень і вночі
Пісня зовсім юна
У далечінь лине.
У пісні тій чути плач
І натужний крик журавлиний.
Почуття, наче скоро кінець.
Нема надії, і є надія.
Перемоги сильна жага,
Перемоги жага в кожній дії.
Відчай, біль, пориви благань...
Вже не знаю, що буде завтра.
Горить із людських сподівань
Горя з щастям змішана ватра.
Почуття катастрофи, страждань.
Що робити, себе я питаю!
І не можу відповісти...
Бо сама я нічого не знаю.
3
0
221
Крик душі
Я несу тобі війну на своїх руках.
Чуєш порох? Чуєш дим?
Це так пахне страх.
Біль і лють, і крик душі,
дим, вогонь і жах.
Щохвилини знов і знов
гучно лине: "БАХ!"
В темряві сирен виття,
залп вогню і град.
Щодня страшно за життя,
знову б'є набат.
Воєн звуки голосні,
сторінки століть.
Болю сповнені пісні,
а слово не згорить!
5
0
276
Що таке війна
Коли шуміла річка біля хати,
Коли квітуча розгулялася весна,
Спитала юна донька у солдата-батька:
"Тату, розкажи, а що таке війна?"
"Війна – це коли гинуть люди,
коли лунають залпи із вогнів,
і ясно, що мир уже не скоро буде,
і в гаї вже не чутно солов'їв.
Війна – це час, коли вмирають діти,
невинні, юні, як весни квітки.
Коли над тілами своїх синів і дочок
ридають матері немолоді.
Війна – коли ти молодий, але вже сивий.
Коли в окопах всі за одного.
Коли ховаєш рано побратима,
з яким ви разом в воду і в вогонь."
Сказав він їй, сховавши сумні очі,
із тих очей пробилася сльоза.
Побачила журбу ту рідна донька,
солдата-батька міцно обняла.
"Не плач, мій тату, я насправді вірю,
що буде мир, закінчиться війна.
І замість злих ракет впаде із неба зірка,
і спів пташиний в гаї залуна."
5
2
317
Дзеркальце
Ганна забула давню образу, але знову згадала -
Її зрадив той, на кого так довго чеклала.
Подарував їй дзеркальце на прощання і сказав:
"Дивись у нього в години чекання."
Скочила Ганна на берег і крикнула щосили:
"Прощавай, негіднику!"
І дзеркальце втопила.
13
0
313
Ой, вийшла качечка на лужок
Ой, вийшла качечка на лужок,
Ой, вийшла качечка на лужок.
На лужок, на лужок,
На зелений моріжок
Вийшла чорна качка.
На лужок, на лужок,
На зелений моріжок
Вийшла чорна качка.
Ой, та й наїлася зелень-трави,
Ой, та й наїлася зелень-трави.
На лужок, на лужок,
На зелений моріжок
Вийшла чорна качка.
На лужок, на лужок,
На зелений моріжок
Вийшла чорна качка
Ой, та й напилася синьої води,
Ой, та й напилася синьої води.
На лужок, на лужок,
На зелений моріжок
Вийшла чорна качка.
На лужок, на лужок,
На зелений моріжок
Вийшла чорна качка.
Ой, вийшла качечка на лужок,
Ой вийшла качечка на лужок.
На лужок, на лужок,
На зелений моріжок
Вийшла чорна качка.
На лужок, на лужок,
На зелений моріжок
Вийшла чорна качка.
13
4
414
