Я вірю, що твоє від тебе не піде!
Я вірю, що твоє від тебе не піде, Не варто зразу долі дві ламати. Я знаю, що твоє тебе знайде. Знайде, коли не будеш ти чекати. Ти не тримай того, хто хоче полетіти, Кудись далеко, де тебе немає. І ти продовжуй так спокійно жити, Як навіть чайка в морі ще не знає. Я знаю, що твоє тобі вернеться, І навіть тут не треба ворожити. В житті тобі ще не один спіткнеться, Не треба все життя тобі одним лиш жити. На все є воля божа, Твоє життя в його руках. І проклинать не гоже, Того, про кого думаєш і мрієш, наче птах. Сказати: "Відпусти" не важко, А відпустити просто так не кожен взмозі. Лети далеко ти, кохання - пташко, Не збийся на шляху і не впади в порозі. Забудь його, покинь, не думай, не ридай. Вам, значить, не судилось разом бути. Він не один, ти добре знай, Попробуй і зумій його забути.
2021-01-11 15:17:54
3
0
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
2502
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
4793