І люблять, і мовчать, і гордість рулить
(18+)
А у житті, насправді, все простіше, Все набагато легше, ніж собі гадаєм. Та ми самі собі лиш робим гірше, І гірше чим, самі прекрасно знаєм. Думок багаж - вони велика сила, У неї в голові лиш він, у нього - лиш вона. Порад вона мало в когО просила, Бо знала, що зуміє все сама. І бачились вони щодня, Здається, шансів безліч уже мали. Та гордість - це броня, Яку ніколи не знімали. Вона його любила дуже сильно, Любов свою у серці берегла. Проте, признатись в почуттях було їй непосильно, Себе вона ще досі не перемогла. Та й він, здається, зовсім небайдужий, До неї також мав ті почуття, На перший погляд, є він хлопець дужий, Скажи ж ти їй "Люблю", врятуй обом життя. Я точно знаю, що вона кохає, В думках він в неї вдень і уночі. Сказати як йому про це, вона не знає, Щодня до нього підбирає ті ключі. Здається, недоступна, горда, вперта, Бо він їй слово, а вона йому - п'ятнадцять. Вона не може бути тут йому відверта, Занадто сильно покохала в дев'ятнадцять. Якщо кохаєш, то скажи їй прямо, А не питаєш: "Я подобаюсь тобі?". Бо ти своїми же руками риєш обом яму, І, однозначно, вона скаже тобі "Ні". Насправді, так, подобаєшся дууууже, Але сказала "ні" через свій страх. Бо хоче знати, що тобі це не байдуже, А ти читай це "так" в очах, а не словах. Багато правди вона каже жартома, В її тих жартах стільки правди, що тобі й не знати. Бо в жартах розкривається вона, Скажи "люблю" й повір, їй, точно є, про що й тобі сказати.
2021-01-10 13:17:40
6
0
Схожі вірші
Всі
Минутой мечтания :)
Я мнимо расскажу тебе о прошлом И заберу кусочек шоколада Рассказ уж будет длиться долго О том ,как было тяжело сначала Наверное это для тебя не важно Спрошу себя, а ты хороший ?) И почему же стоишь рядом Даря улыбку лишь прохожим Мой телефон звонит мне чаще , Чем слышу твой прекрасный голос Аккорды струн во взгляде малость, Когда увижу тебя где-то снова Про свои чувства смолчу вовсе , Чтоб не будоражить просто взглядом , Хватает только вкуса кофе Лишь думать о тебе минутой мечтания .
40
11
1376
Разве сложно сказать...
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
3063