І люблять, і мовчать, і гордість рулить
(18+)
А у житті, насправді, все простіше, Все набагато легше, ніж собі гадаєм. Та ми самі собі лиш робим гірше, І гірше чим, самі прекрасно знаєм. Думок багаж - вони велика сила, У неї в голові лиш він, у нього - лиш вона. Порад вона мало в когО просила, Бо знала, що зуміє все сама. І бачились вони щодня, Здається, шансів безліч уже мали. Та гордість - це броня, Яку ніколи не знімали. Вона його любила дуже сильно, Любов свою у серці берегла. Проте, признатись в почуттях було їй непосильно, Себе вона ще досі не перемогла. Та й він, здається, зовсім небайдужий, До неї також мав ті почуття, На перший погляд, є він хлопець дужий, Скажи ж ти їй "Люблю", врятуй обом життя. Я точно знаю, що вона кохає, В думках він в неї вдень і уночі. Сказати як йому про це, вона не знає, Щодня до нього підбирає ті ключі. Здається, недоступна, горда, вперта, Бо він їй слово, а вона йому - п'ятнадцять. Вона не може бути тут йому відверта, Занадто сильно покохала в дев'ятнадцять. Якщо кохаєш, то скажи їй прямо, А не питаєш: "Я подобаюсь тобі?". Бо ти своїми же руками риєш обом яму, І, однозначно, вона скаже тобі "Ні". Насправді, так, подобаєшся дууууже, Але сказала "ні" через свій страх. Бо хоче знати, що тобі це не байдуже, А ти читай це "так" в очах, а не словах. Багато правди вона каже жартома, В її тих жартах стільки правди, що тобі й не знати. Бо в жартах розкривається вона, Скажи "люблю" й повір, їй, точно є, про що й тобі сказати.
2021-01-10 13:17:40
6
0
Схожі вірші
Всі
У серці...
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
107
16
10842
Приходи (RU-UA)
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
2306