І люблять, і мовчать, і гордість рулить
(18+)
А у житті, насправді, все простіше, Все набагато легше, ніж собі гадаєм. Та ми самі собі лиш робим гірше, І гірше чим, самі прекрасно знаєм. Думок багаж - вони велика сила, У неї в голові лиш він, у нього - лиш вона. Порад вона мало в когО просила, Бо знала, що зуміє все сама. І бачились вони щодня, Здається, шансів безліч уже мали. Та гордість - це броня, Яку ніколи не знімали. Вона його любила дуже сильно, Любов свою у серці берегла. Проте, признатись в почуттях було їй непосильно, Себе вона ще досі не перемогла. Та й він, здається, зовсім небайдужий, До неї також мав ті почуття, На перший погляд, є він хлопець дужий, Скажи ж ти їй "Люблю", врятуй обом життя. Я точно знаю, що вона кохає, В думках він в неї вдень і уночі. Сказати як йому про це, вона не знає, Щодня до нього підбирає ті ключі. Здається, недоступна, горда, вперта, Бо він їй слово, а вона йому - п'ятнадцять. Вона не може бути тут йому відверта, Занадто сильно покохала в дев'ятнадцять. Якщо кохаєш, то скажи їй прямо, А не питаєш: "Я подобаюсь тобі?". Бо ти своїми же руками риєш обом яму, І, однозначно, вона скаже тобі "Ні". Насправді, так, подобаєшся дууууже, Але сказала "ні" через свій страх. Бо хоче знати, що тобі це не байдуже, А ти читай це "так" в очах, а не словах. Багато правди вона каже жартома, В її тих жартах стільки правди, що тобі й не знати. Бо в жартах розкривається вона, Скажи "люблю" й повір, їй, точно є, про що й тобі сказати.
2021-01-10 13:17:40
6
0
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1763
Твої долоні
Одного разу, я опинюся в твоему полоні, де назавжди сплетуться наші долоні, де у солодкому танці зійдуться дві долі, чиї серця закохаются з власної волі. Бо справжня любов – вона у свободі, вибір за вами: ви палкі чи холодні? А я немов танцую з тобою на льоді і з власноі волі віддаюся у твої долоні.
74
1
3993