Кому живе любов?

Іванка Філюк

Кому живе любов? Хтось вірить ще у щирі почуття? Про це пишу я знов. І кораблем думок пливу від пекла до життя. Чи варто любити? Чи варто страждати? Чи варто прожити Й любові не знати? Рукою до любові не дістати, Чолом не досягти небес. Чи можемо щасливими ми стати? Коли живем з любов'ю, або без? Ми босоніж ходили по землі, Своїми п'ятами ми колоски топтали. Були такі дорослі, а малі, Але кохання так і не пізнали. І зустрічалися нам сотні лиць, І сонце так високо вигравало. Воно, напевно, як незграбний Гриць, Все про кохання весело співало. Хіба існує ще таке життя, Де люди не навчилися любити? Ти, народившись, відкриваєш книгу цю буття, Де вже написано коли і з ким тобі прожити. А доля долею завжди була, Вона нічого і нікого не питала. І свого вона завжди досяга, Все про життя тобі тихесенько співала. Співала весело і сумно водночас, Про все завжди тобі розповідала. І швидко, дуже швидко плине час, А ти в житті ні разу так і не кохала. І за вікном хурделиця, сніжить, А ти все все пишеш вірші про кохання. Тож не один тобі тут день ще жить, А пишеш ці слова, які звучать, немов востаннє. Прийде до тебе ще твоє кохання, І ти собі поринеш в майбуття. Прийде твоя весна, і не востаннє, І пронесеш любов крізь все своє життя...

2021-01-11 15:08:51

Інші вірші поета

Я вірю, що твоє від тебе не піде! Цінуйте те, що маєте! І вихователь - це покликання, і аж ніяк не карма Перше кохання

Інші поети

Olena Кim

@lenhcikm

_Юпитер_

@_Cuddlies_

Hiba Boo

@boohiba

Схожі вірші

Всі

Я граю лише уві снах...

Nadine Tikhonovitch

Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...

131

4978

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

11509