Кому живе любов?
Кому живе любов?
Хтось вірить ще у щирі почуття?
Про це пишу я знов.
І кораблем думок пливу від пекла до життя.
Чи варто любити?
Чи варто страждати?
Чи варто прожити
Й любові не знати?
Рукою до любові не дістати,
Чолом не досягти небес.
Чи можемо щасливими ми стати?
Коли живем з любов'ю, або без?
Ми босоніж ходили по землі,
Своїми п'ятами ми колоски топтали.
Були такі дорослі, а малі,
Але кохання так і не пізнали.
І зустрічалися нам сотні лиць,
І сонце так високо вигравало.
Воно, напевно, як незграбний Гриць,
Все про кохання весело співало.
Хіба існує ще таке життя,
Де люди не навчилися любити?
Ти, народившись, відкриваєш книгу цю буття,
Де вже написано коли і з ким тобі прожити.
А доля долею завжди була,
Вона нічого і нікого не питала.
І свого вона завжди досяга,
Все про життя тобі тихесенько співала.
Співала весело і сумно водночас,
Про все завжди тобі розповідала.
І швидко, дуже швидко плине час,
А ти в житті ні разу так і не кохала.
І за вікном хурделиця, сніжить,
А ти все все пишеш вірші про кохання.
Тож не один тобі тут день ще жить,
А пишеш ці слова, які звучать, немов востаннє.
Прийде до тебе ще твоє кохання,
І ти собі поринеш в майбуття.
Прийде твоя весна, і не востаннє,
І пронесеш любов крізь все своє життя...
2021-01-11 15:08:51
3
0