Маріонетка

Ізидора Пономар

Нарешті каченя стало лебідкою. Сльози гіркі покладемо в копілку стареньку ми. Кануть у літа спогади дневні. Де ти був майстром, а я в руках твоїх маріонеткою! Де ти вертів мною в різні сторони! Поки не з'явилася на вітрині лялька броска і нова... Й не залишив мене ти одну пилитись на поличці там, вдома... Й сам не пішов бавитися з раніше тобі не знайомою. Поки одну міняв ти на іншу, я все ще лишалась десь там, на старому покинутому горищі... Поки роки не пройшли й не зрозумів цінність старої ти іграшки. Ціна якої з кожним роком ставала все вище! На жаль, це усього лиш метафора... Й повернути старе ти не ладен. Бо іграшка цінна встала і з поспіхом кудись собі покрокувала! А тебе забавлятись на самоті з другими зостала... Бо на відміну від маріонеток душа в неї жива й смертна! Біль, той, що нанесли він був доволі-таки злободенним. Терпіти його втомився і мертвий б. Але ти не зрозумів жорстокості свої, прийшлося від тебе втекти тій! Що чекала на тебе у муках щоденних! Щоб самій в попіл не перетворитися й не залишитися спогадом незрозумілим, обривчастим, тленним. Що по вітру розвіявся б спузой й сліда після себе жодного не лишив... 29.05.2024

2024-05-29 18:51:17

2

0

Схожі вірші

Всі

Тарантела (Вибір Редакції)

Фαйղα Եօթթí #AР #FN

І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽

43

33

9404

Нарисую солнышко :)

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Нарисую тебе яркое солнышко Оно будет светить когда грустно Освещая тёмные комнаты , Одиночества твоего уголка звука... Даже если окажется за окном дождик, Ты не будешь один словно сломлен, Оно будет светить лишь напротив Теплотою уюта мнимой заботы Может это какая то мелачь Или просто светлый рисунок , Но он все ж нарисованный мною Для тебя от приятного чувства ... И лучами жёлтых карандаша линий , Коснусь твоего уголка глазок , Чтобы перестал хмурится криво От нахлынувших эмоцией красок Как подарок пусть станет взаимным , Без излишних слов предисловий Моих крепких объятий визита Нежноты оттенков жёлтого тонна ...

42

1

2776