Врятуй мене
Ізидора Пономар
Врятуй мене! Бо я втомилась! Вже не можу! Не можу робити вигляд, що я всесильна і все можу. Я ж теж людина, я жива, а значить і зламатись можу... Допоможи... бо чую, що не вивожу... Чому всі думають, що я залізна? Я не залізна! Я м'яке, тендітнеє дівчисько! Я теж хочу на ручки й в обіймах чиїсь потонути! І інколи малою дитиною для когось трошечки побути! Я теж хочу мати можливість повередувати... Й комусь довіритись й в чиїсь руки керування при бажанні передати... Спросити в когось допомоги й не отримати відмови! Відчути як це, коли хтось заради тебе на все ладен і на все готовий! 06.05.2024
2024-05-06 18:26:46
2
0
Інші вірші поета
Абстрактність Про Кицю та Гриця СИЛА ЧАСИ
Інші поети
Taeter Pompi
@TaeterSmile
Схожі вірші
Всі
Я і ніч
Анастасія
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
12479
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
4960