Врятуй мене
Ізидора Пономар
Врятуй мене! Бо я втомилась! Вже не можу! Не можу робити вигляд, що я всесильна і все можу. Я ж теж людина, я жива, а значить і зламатись можу... Допоможи... бо чую, що не вивожу... Чому всі думають, що я залізна? Я не залізна! Я м'яке, тендітнеє дівчисько! Я теж хочу на ручки й в обіймах чиїсь потонути! І інколи малою дитиною для когось трошечки побути! Я теж хочу мати можливість повередувати... Й комусь довіритись й в чиїсь руки керування при бажанні передати... Спросити в когось допомоги й не отримати відмови! Відчути як це, коли хтось заради тебе на все ладен і на все готовий! 06.05.2024
2024-05-06 18:26:46
2
0
Інші вірші поета
СИЛА Абстрактність ЧАСИ Моя Весна
Інші поети
Roi De Libertad
@Hikari_4002
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12042
وردةٌ قبِيحة
تُومِي.
و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟
55
10
3245