Спокута
Запах ночі наповнив легені до краю. Затамую я подих на пару хвилин, щоби вітром холодним податись до раю, порятунок знайти серед інших світів. Розправляю крила, що багрянцем палають, вирушаю до раю у небо, до мого бога. У володіннях його мої душі шукають відповіді на всі питання й бажання твої. На коліна я встану пред володарем світу, щоби душу твою врятувати від смерті. Зміню кожнеє правило нового завіту. Буде нова історія, де Адам - я, Ти - Єва. Замість тебе гріхи твої буду спокутувать й лиш тебе порятую від злості небес. Та не варто ночами холодними мене оплакувать, наглядатиму з райських садів я, кохана. Якщо схочеш піднятися до мене зорями - не дозволю цього ні за яких умов. Від богині світів я не вартий цих почестей. Живи вічність на волі, а не рабстві небес.
2023-05-16 13:27:36
2
0
Схожі вірші
Всі
Впізнай себе...
Впізнай себе в моїх словах , Що виливаються в пісні. Ти знову є в моїх віршах . Я їх присвячую тобі. Всі погляди твої ласкаві, Я все змалюю у віршах. Тихенько ,щоб вони не знали До тебе я прийду у снах. Коли у дзеркало поглянеш А там побачиш лиш мене. Знов вірші всі мої згадаеш, І знов впізнаеш там себе. І в день Святого Валентина, Ми стали друзями с тобою. Нехай зупинится хвилина, Я розлучилася з журбою....
43
7
2020
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2483