Спокута
Запах ночі наповнив легені до краю. Затамую я подих на пару хвилин, щоби вітром холодним податись до раю, порятунок знайти серед інших світів. Розправляю крила, що багрянцем палають, вирушаю до раю у небо, до мого бога. У володіннях його мої душі шукають відповіді на всі питання й бажання твої. На коліна я встану пред володарем світу, щоби душу твою врятувати від смерті. Зміню кожнеє правило нового завіту. Буде нова історія, де Адам - я, Ти - Єва. Замість тебе гріхи твої буду спокутувать й лиш тебе порятую від злості небес. Та не варто ночами холодними мене оплакувать, наглядатиму з райських садів я, кохана. Якщо схочеш піднятися до мене зорями - не дозволю цього ні за яких умов. Від богині світів я не вартий цих почестей. Живи вічність на волі, а не рабстві небес.
2023-05-16 13:27:36
2
0
Схожі вірші
Всі
Закат декабря
В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...
35
4
1718
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1953