Блакитна кров
Я звичайна лялька з сірою шкірою
з ніжно-блакитним блідим підтоном.
Мала б виділятися певною мірою,
але то все ще раб, що йде за загоном.
Який сенс у тому щоб старатись запалити
наскрізь мокрий від сліз і дощу сірник?
Дало життя можливість усе зрозуміти,
вдосталь часу, щоб до непримітності звик.
Хтось з народження має жовтогарячу
яскраву шкіру, що зсередини сяє.
Моїми фарбами надуриш лишень незрячу
рідну матір, чи бабусю, яка щиро довіряє.
Неможливо змінити колір очей чи волосся,
хіба що сховати єстсво під маскою певності
в тому, що все від народження легко вдалося,
хоч насправді нездара, що колись згине від ревності.
Запускаю по венах синю тягучу рідину,
сподіваючись зробити і свою кров голубою.
Талант і поважність живуть лиш годину,
закочую очі, тішуся "гарною" спробою.
Втім, скільки б з грудей не стікало багрянцю,
скільки б не влилось замість нього блакиті і злат,
Усе це перетворить мене знов на невільницю.
Долі не зміниш. Я кріпак, а не аристократ.
Я не відчуваю, що кінець мій вже скоро,
тому візьму свою долю хоч раз в руки власні.
Виверну назовні своє справжнє нутро,
перша й остання щирість, зізнання млосні.
Марила славою, були думи про шати і владу,
мріяли засяять так, щоб затьмарить весь світ.
Простягаю руки до сонця, десь внизу стогне цикада,
соловей відспіває горобця у останній політ.
2023-04-19 06:03:18
2
0