Я не шкодую про свій крах
Я тону у безодні дитячих очей твоїх ніжних.
єдиний, хто мене вів по стежках провідних,
чому ж не хочеш кохану узяти за руку?
Дала я до душі тобі доторкнутися.
до струн її, у музиці разом забутися,
з'єднались серця, що з двох світів.
Я убралась в золото, срібний серпанок,
поборола марища чорніх лихоманок,
щоб не отримати у нагороду погляду твого.
Бути разом довіку у ліснім палаці ти обіцяв,
здавалось, відкрив свою душу, думала довіряв,
але в одну мить іскри згасли, тобі все одно.
Та я сильна, я витримаю твою відмову,
віддам всю себе, прийму ковдру крижану зимову,
яка вкриє мою згаслу холодну душеньку.
Я не шкодую про свій крах, життя кінець,
бо перетвориться тіло на легкий попілець
і стане він новим життям і подихом природи.
2023-04-09 11:04:36
2
0