У моїй голові...
У моїй голові сотні тисяч кімнат, І кожна з них зберігає лиш мить. Вона зберігає десятки тисяч падіннь, Але і кожен вибух переможних гармат Темні й похмурі усі ці кімнати, Хоча... Лиш в одній із них світло горить. Тільки замок я не можу зірвати, Подивитись що за цими дверима стоїть. Може за ними якась радісна мить, Та, що насправді щаслива для мене. Може за ними схована якась сцена З життя мого, що митю мене веселить. Хоча неважливо що за тими дверима, Може то моє світло, що світить у фіналі. Може то мої мрії, за тими дверима. Але час, їх відкрити ще не настав.
2020-05-02 19:05:24
5
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Вікторія Яковчук
👏👏👏🔥
Відповісти
2020-05-04 04:52:26
1
Олександр Строков
Відповісти
2020-05-04 06:43:27
Подобається
marcus step
Дуже добре і змістовно.
Відповісти
2020-05-06 18:58:48
1
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2011
Мої слова
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4243