У моїй голові...
Олександр Строков
У моїй голові сотні тисяч кімнат, І кожна з них зберігає лиш мить. Вона зберігає десятки тисяч падіннь, Але і кожен вибух переможних гармат Темні й похмурі усі ці кімнати, Хоча... Лиш в одній із них світло горить. Тільки замок я не можу зірвати, Подивитись що за цими дверима стоїть. Може за ними якась радісна мить, Та, що насправді щаслива для мене. Може за ними схована якась сцена З життя мого, що митю мене веселить. Хоча неважливо що за тими дверима, Може то моє світло, що світить у фіналі. Може то мої мрії, за тими дверима. Але час, їх відкрити ще не настав.
2020-05-02 19:05:24
5
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Вікторія Яковчук
👏👏👏🔥
Відповісти
2020-05-04 04:52:26
1
Олександр Строков
@Вікторія Яковчук Дякую)
Відповісти
2020-05-04 06:43:27
Подобається
marcus step
Дуже добре і змістовно.
Відповісти
2020-05-06 18:58:48
1
Інші категорії
Вірші до свят Для дітей Сумні вірші Пейзажні Соціальні Любовні
Інші поети
Bint __Abdoolrahman
@bint_abdoolrahman
Thuy Phan
@AznSunSakura
Схожі вірші
Всі
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5606
Чуточку внимательней
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Неудачная попытка быть тем, кого сложно обидеть , Рвя бурю за улыбкой проникших эмоций И наивность уже стала себе лишь противна , Все пытаясь понять всех за скрытой дорогой ... Мимо мчат незнакомые люди , И не кто тебя уже не осудит : Всем безразлично твоя лишь обида , И что слёзы пускаешь себе на морозе Может так будет даже на лучше Без различных ненужных вопросов , О том " Как ты ?)" Тебе хорошо ли" Или в этом нет больше смысла и вовсе ... Разве безразличие лучший способ оплаты За свои выражающие сердце бурю эмоций..? Может стоит быть чуточку внимательней , К тем кому помощь и вправду поможет !
40
8
2686