У моїй голові...
Олександр Строков
У моїй голові сотні тисяч кімнат, І кожна з них зберігає лиш мить. Вона зберігає десятки тисяч падіннь, Але і кожен вибух переможних гармат Темні й похмурі усі ці кімнати, Хоча... Лиш в одній із них світло горить. Тільки замок я не можу зірвати, Подивитись що за цими дверима стоїть. Може за ними якась радісна мить, Та, що насправді щаслива для мене. Може за ними схована якась сцена З життя мого, що митю мене веселить. Хоча неважливо що за тими дверима, Може то моє світло, що світить у фіналі. Може то мої мрії, за тими дверима. Але час, їх відкрити ще не настав.
2020-05-02 19:05:24
6
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Олександр Строков
@Вікторія Яковчук Дякую)
Відповісти
2020-05-04 06:43:27
Подобається
marcus step
Дуже добре і змістовно.
Відповісти
2020-05-06 18:58:48
1
МОРГАН РЕЙ
Мне нравится) продолжай в том же духе)
Відповісти
2020-06-01 20:49:25
Подобається
Інші категорії
Любовні Для підлітків Поеми Соціальні Гумористичні Філософські
Інші поети
His Queen
@his_queen0926
Вікторія
@viktoriya_kiselova
شَذى
@Shatha
Схожі вірші
Всі
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
4600
Впізнай себе...
Вікторія Тодавчич
Впізнай себе в моїх словах , Що виливаються в пісні. Ти знову є в моїх віршах . Я їх присвячую тобі. Всі погляди твої ласкаві, Я все змалюю у віршах. Тихенько ,щоб вони не знали До тебе я прийду у снах. Коли у дзеркало поглянеш А там побачиш лиш мене. Знов вірші всі мої згадаеш, І знов впізнаеш там себе. І в день Святого Валентина, Ми стали друзями с тобою. Нехай зупинится хвилина, Я розлучилася з журбою....
43
7
1363