на м'ясокомбінаті

кепрісія

(18+)
воно чекало на мене, як чекає м’ясник: білий янгол проти конвеєра пекла, на товстій шиї — розп’яття зі срібла, у товстих пальцях — знеструмлене місто з моїх обірваних магістралей, аби мене поховали чисту, пальці влізли мені серед горла, вправні пальці мені серед тіла, бо воно ж знає: залізьте по лікоть, і я попрошу: «залізьте глибше», я — розвага, його словом — їжа, все одно, що зліпили для столу, все одно, що зліпили для ліжка все одно, що зліпили для сцени: я відповім рідиною від серця, як відріжете все, що негідне. я чекала на нього так само, як очікують своїх перших. забирайте мене такою: сирі шматки на засмажену голову (її воно лишить собі), тільки дайте мені час відтанути: ви ж чекали на мене так само, як очікують своїх останніх, аби мене поховали без імені пальці влізли мені серед горла, дістали слово за словом за словом, тепер я по-справжньому гола. воно чекало, і я тепер вдома. тож забирайте мене замість мене, на прилавках розкладену правду, він сміється й каже: «смачного», він покликав, і я тепер вдома.

2023-12-04 16:07:34

0

Схожі вірші

Всі

Нарисую солнышко :)

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Нарисую тебе яркое солнышко Оно будет светить когда грустно Освещая тёмные комнаты , Одиночества твоего уголка звука... Даже если окажется за окном дождик, Ты не будешь один словно сломлен, Оно будет светить лишь напротив Теплотою уюта мнимой заботы Может это какая то мелачь Или просто светлый рисунок , Но он все ж нарисованный мною Для тебя от приятного чувства ... И лучами жёлтых карандаша линий , Коснусь твоего уголка глазок , Чтобы перестал хмурится криво От нахлынувших эмоцией красок Как подарок пусть станет взаимным , Без излишних слов предисловий Моих крепких объятий визита Нежноты оттенков жёлтого тонна ...

42

1

2132

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12084