на м'ясокомбінаті
(18+)
воно чекало на мене, як чекає м’ясник: білий янгол проти конвеєра пекла, на товстій шиї — розп’яття зі срібла, у товстих пальцях — знеструмлене місто з моїх обірваних магістралей, аби мене поховали чисту, пальці влізли мені серед горла, вправні пальці мені серед тіла, бо воно ж знає: залізьте по лікоть, і я попрошу: «залізьте глибше», я — розвага, його словом — їжа, все одно, що зліпили для столу, все одно, що зліпили для ліжка все одно, що зліпили для сцени: я відповім рідиною від серця, як відріжете все, що негідне. я чекала на нього так само, як очікують своїх перших. забирайте мене такою: сирі шматки на засмажену голову (її воно лишить собі), тільки дайте мені час відтанути: ви ж чекали на мене так само, як очікують своїх останніх, аби мене поховали без імені пальці влізли мені серед горла, дістали слово за словом за словом, тепер я по-справжньому гола. воно чекало, і я тепер вдома. тож забирайте мене замість мене, на прилавках розкладену правду, він сміється й каже: «смачного», він покликав, і я тепер вдома.
2023-12-04 16:07:34
0
0
Схожі вірші
Всі
Пóдрузі
Ти — моє сонце у похмурі дні, І без тебе всі веселощі будуть чужі. Ти — наче мій рятівник, А я — твій вірний захисник. Не кидай мене у часи сумні, Бо без тебе я буду на дні. Прошу́, ніколи не залишай мене одну, Адже без тебе я точно потону. Хто я без тебе? Напевно, мене просто нема... Розкажу я тобі про все із цього "листа". Постався до цього обережно і слушно, Щоб не подумала ти, що це, може, бездушно. Адже писала я ці рядки довго, І ти не посмій не побачити цього! Ми же ж з тобою змалку завжди були разом, І дружбу нашу не зруйнуєш навіть часом. А ти пам'ятаєш, як на кухні говорили про хлопців? Ми зберігали всі секрети, наче у таємній коробці. Смієшся ти, як завжди, смішно, І не сказати про це буде грішно. Дуже подобаються мені наші розмови, Особливо, коли ти "ламаєш" свої брови. Чудово, коли твоя найкраща подруга — сестра. Адже не залишить в біді ніколи вона. А завжди буде поруч. Навіть якщо сам чорт стоїть ліворуч.
48
12
2286
Разве сложно сказать...
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
3023