зіткнення галактик
я лягаю крилами сухих аеродромів, поколінням мрійників всесвітнього потопу, як усім мислителям, мені усе відомо: до скінчення вічності не прийду я додому. як усі поети, я закінчена бродяга, скупчення зірок, що закодовані чекати, не шукай, будь ласка, більше зіткнення порядку, за мільярди років буде зіткнення галактик: я сяю яскраво, доки світяться мішені для твоїх улюблених розтягнутих трагедій, спалахну наказом я далекозорих вчених та погасну полум’ям твоєї андромеди. ціла антарктида буде невгомонним морем, зробляться супутниками невгомонні строфи, я читаю істини в рядках вічних історій: врятувались пáрами з минулого потопу. тож полиш зі мною ти усі мрії про славу, зіграні лжемовцями на вимерлих октавах, всі, хто мають шанси під невічними зірками — скупчення невдах, що закодовані кохати.
2023-10-29 13:07:25
1
0
Схожі вірші
Всі
Пиріг із медом (UA)
Крокуй до раю, крокуй до мене. Гаряча кава, пиріг із медом. Або якщо забажаєш — ромашковий чай. Приходь до мене. Будь ласка. Приїжджай. Крокуй до двері, а я у чашку відріжу лимона ломтик. На столі — пиріг із медом, а мені найсолодший твій дотик.
79
19
3541
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5627