зіткнення галактик
я лягаю крилами сухих аеродромів, поколінням мрійників всесвітнього потопу, як усім мислителям, мені усе відомо: до скінчення вічності не прийду я додому. як усі поети, я закінчена бродяга, скупчення зірок, що закодовані чекати, не шукай, будь ласка, більше зіткнення порядку, за мільярди років буде зіткнення галактик: я сяю яскраво, доки світяться мішені для твоїх улюблених розтягнутих трагедій, спалахну наказом я далекозорих вчених та погасну полум’ям твоєї андромеди. ціла антарктида буде невгомонним морем, зробляться супутниками невгомонні строфи, я читаю істини в рядках вічних історій: врятувались пáрами з минулого потопу. тож полиш зі мною ти усі мрії про славу, зіграні лжемовцями на вимерлих октавах, всі, хто мають шанси під невічними зірками — скупчення невдах, що закодовані кохати.
2023-10-29 13:07:25
1
0
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
2410
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
83
2
3656