Люди

Katharina Sydoruk

Я дзвоню у твоє серце Невже воно не чує, як болить моє? Від нього лишиться лиш скельце, Якщо його хтось знову розіб'є. Об асфальт словами тяжкими. Невже так важко просто змовчати, А не ламати мене словами різкими? Давай добрий світ малювати? Де не буде бід і великої брехні, Де кожен підтримує, Де буде добре, наче в сні. Де щось нас всіх об'єднує. Чому в нас час є люди, Які маніпулюють, Вони не життєлюби, Вони усіх обманюють. Чому вони не знають, що таке провина? Чому ведуть себе неначе та скотина? Є люди, які не знають каяття, Та зовсім всерівно на інших почуття. Чому приходять лиш тоді, Коли їм щось потрібно? Вони, ще зовсім молоді, Але на тебе їм уже всерівно. Чому вони прагнуть над нами контролю? Забираючи нашу власну волю!! Чому вони такі жорстокі? Ведуть себе неначе ті убогі. Не хочу жити в такому світі, Де панують такі заповіти. Хочу жити, там де є добрі люди, Але не там, де ці самолюби!

2022-11-06 16:11:15

6

0

Схожі вірші

Всі

Сумую без тебе

Вікторія Тодавчич

Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.

53

39

1747

Мої слова

Ай

Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.

85

0

4136