Прірва

Katharina Sydoruk

Здається ми одні у цілому світі, Неначе ми лиш на цій орбіті, Ти не знаєш чи можеш все зуміти, Але не можеш вже терпіти. Здається це уже кінець, Ведеш себе неначе, той сліпець. Невже не буде більш нічого? І лишиться одна тривога? Ти руйнуєш, усі мости, Якими я могла прийти. Не даєш нам більше шансу, Бо вже немає того сенсу, Все можна було повернути, Але цього тобі вже не збагнути. І лише прірва лишиться між нами Вже не горить тими вогнями. Ми обрали лишитись в тишині Кожен зі своїми думками нині...

2022-02-05 12:38:28

Інші вірші поета

Війна Віра в людей Сирени Вірь

Інші поети

Bint __Abdoolrahman

@bint_abdoolrahman

EmmaGolfild

@EmmaGolfild

Alis Tulupa

@alis_tulupa

Схожі вірші

Всі

Сумую без тебе

Вікторія Тодавчич

Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.

1619

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

11283