Вірші
Доля
Я так сильно кохаю,
що майже щоночі ридаю.
Певно не з тобою моя доля
І не на це божа воля.
0
0
103
Віра в людей
День нам даний для того щоб вірити,
Одну з мрій в життя втілити.
Я йду по своїй стежці буття
І хочу зробити кращим життя.
Я бачу людей повних надії,
Кожен з них вірить в свої мрії.
Їх очі горять палким вогнем,
Згасити їх можна лиш дощем.
Так… бувають негаразди, але люди -
Хочуть саме в моменті бути.
Кожен з них обрав свій шлях
І багато має болючий страх,
Що не вийде здійснити все
Адже життя ударами сильними б’є.
Але попри все не здаються
І до останнього за щастя б’ються.
А я просто в людей вірю
І свої мрії також в життя втілю!
Тож використовуйте кожен день
І черпайте багато натхнень.
2
0
171
Вірь
Я так хочу літати,
та немає крил.
Я так хочу сказати,
та не має слів.
Мої мрії зруйнували
в один момент,
але життя це —
лише один фрагмент.
Тому живи лиш
одним днем,
Світи для всіх —
яскравим променем.
Будь прикладом для інших!
Досягай вершин ти більших!
Повір у себе, у тебе все вийде!
До тебе удача ще прийде!
2
0
172
Мила
Так хочеться кричати,
Та немає сили.
Вже досить благати,
Мою віру згасили...
Навіщо прагнути того,
Чого точно не буде?
Навіщо кричати туди,
Де ніхто не чує?
Мила, я знаю,
Зараз всім тяжко
Лиш про одне тебе благаю
Квіти і лети пташко!!!
Розправивши вільно
та широко крила.
Пообіцяй мені
любити себе мила!!!
Не дай згасити
Віру в себе!
Тобі ще треба підкорити,
Людей, які не вірять в тебе!
Я бачу ти сильна,
Я це відчуваю.
Ти просто ідеальна
Я тобі це ще не раз згадаю!
Нехай всі твої
мрії збуваються,
А погані люди
долею відкидаються.
6
0
169
Люди
Я дзвоню у твоє серце
Невже воно не чує, як болить моє?
Від нього лишиться лиш скельце,
Якщо його хтось знову розіб'є.
Об асфальт словами тяжкими.
Невже так важко просто змовчати,
А не ламати мене словами різкими?
Давай добрий світ малювати?
Де не буде бід і великої брехні,
Де кожен підтримує,
Де буде добре, наче в сні.
Де щось нас всіх об'єднує.
Чому в нас час є люди,
Які маніпулюють,
Вони не життєлюби,
Вони усіх обманюють.
Чому вони не знають, що таке провина?
Чому ведуть себе неначе та скотина?
Є люди, які не знають каяття,
Та зовсім всерівно на інших почуття.
Чому приходять лиш тоді,
Коли їм щось потрібно?
Вони, ще зовсім молоді,
Але на тебе їм уже всерівно.
Чому вони прагнуть над нами контролю?
Забираючи нашу власну волю!!
Чому вони такі жорстокі?
Ведуть себе неначе ті убогі.
Не хочу жити в такому світі,
Де панують такі заповіти.
Хочу жити, там де є добрі люди,
Але не там, де ці самолюби!
6
0
166
Мрії/Dreams
Кожен день на повторі,
Одна і та сама пластинка,
Мої мрії прозорі
Неначе чиста сльозинка.
Кожен день~ це надія,
Яка дає віру мрії,
Вона ніби стихія,
Яка кожен раз мліє.
Мрії, як квіти на долоні
Кожна красива на фоні
Сценарії, свої грають,
Людям вони допомагають.
Мрії грають злі жарти,
Це ніби гра у карти.
Але лише з тими,
Які вважають себе злими.
Давайте бачити прекрасне,
У простих речах.
Надія доти не згасне,
Поки ми літаєм в небесах.
5
0
296
Люди
Вона не любить дискотеки,
Їй до душі бібліотеки.
Холодна кава і книжки,
Цікаві автори, рядки.
Вона не ходить у кіно,
Ввечері п'є сухе вино.
Їй до вподоби спокій на душі,
Гарячий чай, улюблені вірші.
Кажуть вона холодна і зла
І жалить всіх немов бджола.
Але вона боїться ж Вас!
Людей ~ яким важливі гроші, а не час.
6
0
210
Зима
Сніжинки тихо падають за вікном,
Починається завірюха перед сном.
Сніг мете, щосили сильніше
Та з кожним разом все рясніше.
Кожна сніжинки особлива,
Така чудова та красива,
Кожна переливається у русі
У цій великій завірюсі.
Вони немов між собою змагаються
Та все далі простягаються.
Усе навколо вже сніжно-біле,
Таке прекрасне та дуже миле.
Замріяно стоять дерева,
Вода довкола кришталева.
Ось весело пробіг зайчик
Та від'їхав останній трамвайчик.
Пробігають поряд люди,
Кожен маючи свої пречуди.
Бавляться дітки зі сніжком
У себе перед ґанком.
Все ж яка чудова пора,
Якій так радіє дітвора.
4
0
210
Сирени
Ген там далеко-далеко,
де закінчується небо,
з далеких мандрів корабель
вертавсь з давніх земель.
За бортом - хвилі пінисті,
такі красивіїї, сріблисті.
Та ось, як огник у вікні,
маяк заблимав в тишині.
Капітан був дуже мудрий,
але хитрий та похмурий,
не схотів поїхати на острів,
де сирен було удосталь.
Знав він байку про них
і сприймав, як духів злих.
Адже голосом медовим,
затягне, поглядом казковим.
І ніхто вже не знайде,
де душа покій обрете,
тож не варто їхати туди,
де пітьма великої дрімоти...
За небокраєм промінчик сонечка
виглянув неочікувано яскраво,
осітлюючи корабля віконечка,
так, мерхтливо та ласкаво.
Берег все ближче виднівся,
корабель по троху плівся.
Гучним криком люди зустріли
та теплою розмовою зігріли.
6
0
191
Вона
Вона могла б сказати все,
Що хотілось вам почути,
Але її вже всю трясе,
Через себе не перестрибнути.
Усі ті мрії білі та пухнасті,
Було зруйновано ущент.
Все, що збудовано у щасті,
Зруйнував ваш аргумент...
Терпіння більш нема,
Вже підійшла йому межа,
Більше бачити не може,
Як зло у світі переможе.
Але без бою не здасться вона,
Вже дізналась у світу сповна...
Боротиметься до кінця,
Поки не згасне надії свіча.
5
0
142
Прірва
Здається ми одні у цілому світі,
Неначе ми лиш на цій орбіті,
Ти не знаєш чи можеш все зуміти,
Але не можеш вже терпіти.
Здається це уже кінець,
Ведеш себе неначе, той сліпець.
Невже не буде більш нічого?
І лишиться одна тривога?
Ти руйнуєш, усі мости,
Якими я могла прийти.
Не даєш нам більше шансу,
Бо вже немає того сенсу,
Все можна було повернути,
Але цього тобі вже не збагнути.
І лише прірва лишиться між нами
Вже не горить тими вогнями.
Ми обрали лишитись в тишині
Кожен зі своїми думками нині...
6
0
153
