N'oublie pas
N'oublie pas. N'oublie pas nos sourires complices et nos regards entrelacés. N'oublie pas nos heures passées à s'écrire et à se téléphoner quand nous étions séparés. N'oublie pas ces mots échangés, qui m'avait permis de me construire, de m'aimer. N'oublie pas ces moments où je faisais exprès de "te bouder" rien que pour t'embêter. N'oublie pas que tu finissais par faire pareil, et qu'au final on revenait l'un vers l'autre, pour mieux se retrouver. N'oublie pas nos rires, nos délires et nos moments de folies. N'oublie pas nos câlins, et nos " je t'aime". N'oublie pas nos amis qui riaient et se moquaient de notre complicité, qui, montrait que l'on "était en couple". Ce n'étais pas de l'amour, mais c'était beaucoup plus que de l'amitié. Enfin si, peut être que l'on était amoureux, mais qu'on était trop fière pour se l'avouer. N'oublie pas cette soirée entre potes, qu'on avait finit par passée à deux, regardant les étoiles et en se confiant des choses que l'on n'avouera jamais aux autres. N'oublie pas ces larmes versées à deux, ce réconfort que l'on s'offrait. N'oublie pas que, j'étais là, pour te reconstruire après ce passé qui t'avais achevé. N'oublie pas lorsque j'avais pris ta défense, que j'ai crié sur un amis à nous car il t'avait fait souffrir. Que j'ai essayer de recoller les morceaux, juste pour te voir sourire à nouveau et effacer ces larmes sur tes joues. N'oublie pas que j'étais toujours là, pour toi. Pour tes sautes d'humeur, pour tes crises de larmes. N'oublie pas la manière dont tu calmais mes crises d'angoisse, mes peurs, mes colères. N'oublie pas mes yeux se reflétant dans les tiens, mon sourire quand je t'appercevais, la manière dont je te sautais dans les bras. N'oublie pas mon rire, mon énergie impossible à canaliser, mes blagues pourris, mes danses ridicules, mes câlins. N'oublie pas mon bonheur, et celui que tu m'apportais. Ne m'oublie pas moi, tout simplement. S'il te plaît, ne jette jamais ce livre que nous avons écrit à deux, celui qui conte notre histoire. Garde le fermé, pour toujours peut être, mais garde le... Dans l'espoir idiot mais immense qu'un jour, nous pourrons commencer un nouveau chapitre. KAYSEE
2020-11-27 18:34:39
10
7
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (7)
Erza L'enfer Du Mal
@KAYSEE De rien ❤️ ❤️
Відповісти
2020-11-27 20:08:16
1
Butterfly
C est juste magnifique
Відповісти
2020-11-28 12:19:33
1
KAYSEE
@Butterfly Ow merci beaucoup
Відповісти
2020-11-28 12:46:35
Подобається
Схожі вірші
Всі
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
12328
Недоречне (UA)
жодної коми читай як хочеш бо мені байдуже я поет *** я поет тож спалюй все що було до мене минуле — нікчемне бо не існує я поет головний поціновувач твоїх забаганок пізнаю тебе і настане ранок коли ти більше не знайдеш ні мене ні моїх речей я поет тож закохаюсь у самий недоречний час з'явлюсь на твоєму порозі, увімкну джаз і спробую залікувати усі твої рани внутрішні відкриті або навіть рвані а потім просто видалюсь геть бо так хочеш ти я поет тому в мене жодної причини запам'ятовувати якісь адреса там де я був — мене не знайти хіба ж то не у тому краса? тому ми ніколи не програємо це знову я поет тож запитаю тебе про улюблену каву останню прочитану книжку і від чого у тебе безсоння я поет тож можеш відкрито про усі емоційні безодні я поет обожнювач невиконанних клятв що випливають у безмовні драми де слова вже до чорта до рами але потім відбиваються у твоїй голові голосами і не дають спокою я поет тож жонглюю цими дарами може маю талант від народження а може пишу від суму ночами я поет тож наповнюйся моїми речами поглинай мої всесвіти сьогодні за дешево а може і даром проти не буду я поет тож з головою пірнаю у смуток рахую зірки поки ти рахуєш добуток і відчуваю себе трохи інакшим от і все я знаю що ніхто нікого вже не спасе я поет тож ігнорую усі застереження пропускаю крізь себе всі твої твердження не замислюючись чи є в них хоч крихти правди бо я маю себе мені потрібно мати я поет що ніколи не підвладний течіі бо нічий ігнорую навіть свою самобутність бо вона маленький ручій і взагалі — вода повірю у щось — прийде біда я поет тож хочу — не ставлю коми а хочу — увійду у кому в надії зануритись у інші світи якщо загубиш мене то просто зітри із себе бо десь там мені краще я поет тож іноді благаю вимкнути сонце щоб настіж відкрити віконце і насолоджуватись темрявою зовні і у середині себе не хочу нічого світлого відійди від мене я поет тож насолоджуйся мною поки я поруч поки мені є що тобі розповісти бо я прокинусь і захочу залишити все без єдиної вісті я поет з вічно холодними блідими руками цілую тебе своїми губами с присмаком відчаю і зеленого чаю я поет я ніколи не закінчую тому не програю ні тобі ні життю я поет тож зривай з мене одяг але ніколи не побачиш роздягнутим в мене є шкіра та купа дивних сенсів що дуже стягують та з яких я не можу вирватись ти не допоможеш я поет з дуже поганим кровообігом та в цілому з втомленим виглядом можеш слухати мене або ні: мені все одно не стати прикладом у поезії хоча марную на це вже не перше життя і вічно забуваю на чому я зупинився і чому не зупинилося серцебиття але все одно продовжу розкидувати тут занадто недоречні речі ... тому нагадай я вже казав тобі, що я поет, до речі?
46
5
1097