ПРОБАЧ!
Життя – це біль, а біль живе з коханням, І в долі кожен сам своїй діяч. Відколи ми зустрілися востаннє, Я не сказала бажане «Пробач». Лише на день, лише на день спізнилась, І всі слова утратили свій сенс. Бо серце вже тоді твоє не билось, А ти глядів на мене із небес. І ось тепер стою перед дверима, Які вже не відкриєш ТИ мені. І спогади прогортую очима, Йду в образ із болючих сновидінь. Війна тебе забрала... я не встигла... Терзають звуки вистражданих слів. «Пробач, будь ласка...» – в погляді застигло, Тепер це не вернé тебе з землі. Не змінить це нічого і ніколи, Та я сказати маю ці слова... ПРОБАЧ! ... Хай смертне тіло охололо, Живою залишилася душа.
2025-09-01 17:59:31
0
0