ПРОБАЧ!
Кліо Хартуларі
Життя – це біль, а біль живе з коханням, І в долі кожен сам своїй діяч. Відколи ми зустрілися востаннє, Я не сказала бажане «Пробач». Лише на день, лише на день спізнилась, І всі слова утратили свій сенс. Бо серце вже тоді твоє не билось, А ти глядів на мене із небес. І ось тепер стою перед дверима, Які вже не відкриєш ТИ мені. І спогади прогортую очима, Йду в образ із болючих сновидінь. Війна тебе забрала... я не встигла... Терзають звуки вистражданих слів. «Пробач, будь ласка...» – в погляді застигло, Тепер це не вернé тебе з землі. Не змінить це нічого і ніколи, Та я сказати маю ці слова... ПРОБАЧ! ... Хай смертне тіло охололо, Живою залишилася душа.
2025-09-01 17:59:31
1
0
Інші вірші поета
На Україну напали Ти – моє все, я – твоє все Роки Безсмертя країні!
Інші поети
Uina Ku
@mayor_hija
kply
@kply
Схожі вірші
Всі
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5524
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4631