ПРОБАЧ!
Життя – це біль, а біль живе з коханням,
І в долі кожен сам своїй діяч.
Відколи ми зустрілися востаннє,
Я не сказала бажане «Пробач».
Лише на день, лише на день спізнилась,
І всі слова утратили свій сенс.
Бо серце вже тоді твоє не билось,
А ти глядів на мене із небес.
І ось тепер стою перед дверима,
Які вже не відкриєш ТИ мені.
І спогади прогортую очима,
Йду в образ із болючих сновидінь.
Війна тебе забрала... я не встигла...
Терзають звуки вистражданих слів.
«Пробач, будь ласка...» – в погляді застигло,
Тепер це не вернé тебе з землі.
Не змінить це нічого і ніколи,
Та я сказати маю ці слова...
ПРОБАЧ! ... Хай смертне тіло охололо,
Живою залишилася душа.
2025-09-01 17:59:31
0
0