я не знаю
ти можеш
моє життя зависло
дівчинка із шаллю
хмарне місто (місто хмар)
ми створюємо
лампочка, яка догорить
ромашки обплітали ноги
лампочка, яка догорить
       лампочка хиталася від вітру, темні плями розповзалися по стінах... лампочка була брудною, в малесеньких цяточках, тому і створювала, мабуть, такий дивний орнамент. вона вдавлювала мозок в оманливий сон, гралася зі мною блиском ледь помітних думок... а ті думки перепліталися між собою, мов змії, звивали клубок і не давали нічого з'ясувати, хоч щось видерти.


      холодно і холодно. я намагалася зібратись, щоб врешті-решт усвідомити божевільну новину. не виходило. мене колотило, але скоріш за все не від холоду... втомилася? ні, я тільки-но прокинулася. до чого тут втома? було передчуття, що сталося щось непоправиме, неправильне, не так... все не так... все йшло шкереберть, в очах темніло, а в скронях розлився гуркіт барабану. він так помірно стукотів, що хотілося його звідти дістати. нігті впилися в шкіру, та звуки ставали гучніші...


       мене все відволікало... погляд нарешті зосередився на чорноволосій жінці, повернутою до мене спиною. вона скрутилася позою ембріона під ковдрою. все добре?.. я зробила крок на зустріч. дистанція стала меншою, але той крок випив мене... могла я здатись? ні. просто не могла! мене хтось повів за ручку?.. дотик... і холод... холод і холод...


       я не повірила... так не має бути! почала трясти плечі, кричати, але не допомагало... безумство. от тоді в повній мірі я відчула його, як воно зриває всі шаблони і кроїть/меле/ріже мозок... як слізний сміх виривається з грудей... страшно. але не тобі. оточуючим. бо тріщина, яка поселилася в серці може зрівнятися з цунамі над морським заселеним берегом і якщо вона вибереться, то де гарантія, що люди вціліють?


     у мами був чудовий сервант з вишуканим кришталем... мелодійний дзенькіт подорожував по хаті, коли вона дерев'яними паличками лоскотала прозорий бік келиха, зліталися барвисті феї і виспівували данських пісень. ми вдвох кружляли по хаті, за подихом вітру, він цілував ноги, бавлячись між нами. вітер. що з нього взяти?


       серванту не стало...


       я буду вічно згадувати: лампочка, яка догорить... догоріла...

p.s. а пісня «Dance with the devil» — MÉLOVIN.
© Меліса ,
книга «ніхто/ніяк».
ромашки обплітали ноги
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Nadine Tikhonovitch
лампочка, яка догорить
Холодно... Аж всередині похолодшало...
Відповісти
2021-01-05 22:27:17
1