тінь неба
безфракційно я падала з неба,
безфракційно стікав з чола піт,
догорали у сонці водяні дреди,
із душі видирався сталагміт.
безголоса і вкрай розпечена,
засохлі повзуть рубці на шкірі
єдиним зі своєї сім'ї зречена,
продірявлена акацією в тирі.
не відновити жаринки грудей,
не розібрати до паломництва.
цього разу винен не одіссей,
цього разу із ним гера водиться.
а я відштовхнута рідним братом.
з ним в обіймах травмованих.
без нього не можу ступати-стати,
я емоційно до крапки збезволена.
«здатися» — знак у серці поєднав,
забилася сполука до стебла...
— так хто то дядьку онде падав?
— та кажуть, що ніби тінь неба...
весна 2021 року.
2021-05-01 19:39:10
2
0