Океан

Tolik Kuzmyshyn

Жизнь-океан Ты в жизни- лодка Которая тихо плывет Но вот судьба, увы, воровка Не раз ветрами волны бьет. Хочет украсть твоё же счастье Твою любовь, твою мечту Готовит же тебе участье В шторм утонуть, Пойти ко дну. Но лодка плывет, Не сдаётся Ведь храбрый её капитан Он парус полностю откинул И волнам плывет на таран. Поднялся штиль Большие волны Которые не переплыть, Но лодка якорь не кидает, "Полный вперед", Кто-то кричит. И вот уже затихла буря, Прошла беда, всё хорошо И лодочка плывет упрямо Всем ураганам лишь на зло Сейчас скажу, что б понимали Ведь капитан- твоя душа Матросы- твои чувства, знаешь, А океаны- жизнь твоя

2018-10-21 05:12:31

7

2

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Mashka Zelenchuk

Дуже гарно😊👍

Відповісти

2018-10-21 11:46:55

Подобається

Tolik Kuzmyshyn

@Mashka Zelenchuk спасибі☺

Відповісти

2018-10-21 19:30:44

1

Схожі вірші

Всі

Я граю лише уві снах...

Nadine Tikhonovitch

Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...

131

25

4999

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11524