Скрижаль, спустошення моє
Ластівка
Кривавий місяць, блиск та ніч закохані в спустошення моє, як віра, смерть та вирване життя у море часу, океан ідей. Пливе у тихе серце важка думка, упали зорі крижаних очей. Червоним світлом слідом коло моря розкинув місяць ще кілька ночей. Укрилася скрижаль в печері світлом, і з темряви густої в тихім сні, віддала віру тим, хто жив раніше, бо простір її сяяв у пітьмі. Кривавий місяць, блиск та ніч закохані в спустошення моє. Укрилася скрижаль в печері світлом, що пригнітила страх важких ночей. Червоним світлом слідом коло моря упали зорі крижаних очей. Спустошення забутого кохання розкине уві сні ще тисячі ночей.
2025-01-15 14:12:04
1
0
Інші вірші поета
Ранковий гість Остання квітка Слава життю! Вірш 1. Цей маленький вільний світ
Інші поети
_Юпитер_
@_Cuddlies_
Sharanya Nadar
@AuthorSharanya
Схожі вірші
Всі
Не скажу "люблю"
Asteriya
Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.
74
13
5605
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
4872