Правосуддя
Чи відбере-но в тебе душу правосуддя? Чи втратиш серце ти, зізнавшись у брехні? Чи ти такий верткий, наче вода, що вже давно була в душі твоїй? А ти мав знати, мої чаші повні, терпіння мало, часу обмаль в нас. А я в очікуванні сповіді твоєї на сірім троні убиваю час. Із келихом вина, багато фруктів, кімната сіра, наче кам'яна. А чаша в центрі залу майже повна, як символ часу, що тікає в нас. Чекала правди, чую нові побрехеньки, як жалюгідно чути це із твоїх уст. Я ж думала подарувати йому спокій, та це багно лилося з його уст. А як сумнівно, віриш собі сам? Бо гра ця йде у шлях надто далекий. І замість правди у брехні й незгоді втратив час. Тобі не вірить більше тут ніхто, жодна душа цього живого світу, а правосуддя, як той чорний кіт, таїлось тихо за спиною в тебе, вбитий.
2024-05-10 13:29:16
2
0
Схожі вірші
Всі
"Я буду помнить"
Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .
43
7
1747
"Письмо ушедших дней"
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
1967