Thoughts number THREE
Leqaa Ibrahim
"رساله إلي مَن تأكلت رأسه من كثره التفكير" أحساسي بالحيره يحتل على تفكيري أ كنت تحبني؟.. أم كنت أثير فضولك بأفعالي لا أكثر لماذا تعلقت بك رغم كرهي الشديد للرجال... كنت أرى أنك مختلف عن الجميع .... لذلك أصبت قلبي بخذلانك لتفكيري فأنا كنت شديده التعلق بك رغم معاملتك القاسيه ، رغم جفاء كلماتك ، رغم محاوله اسعادي لك بشتى الطرق ولا اجد في المقابل إلا البرود والجفاء منك. لكنني أكتفيت لهذا قررت الرحيل بلا رجعه وأصبح أمامي فقط الدعاء لك بالتوفيق في حياتك .. لم ولن أنسى أي شئ خاص بنا لكن لا يوجد فرصه لتغيير ما حدث ولن نحاول تغير المستقبل الذي لم يحدث بعد فسنظل على حالنا معلقين على حبال الحاضر بين الماضي والمستقبل على أمل أن نحاول تغيير المستقبل المقدر لنا فقط تذكر أنني لن أعود مهما حدث لما كنت عليه فقط ستجدني دوماً بجوارك في مواقفك الصعبه لكن عندما اتأكد انك بأفضل حال سوف أرحل مجدداً ف ليس هنالك مكاناً لي في حياتك .... "رحيلي رحيل أبدي فأرجوا أن تشتاق إلي" "من قلب حطمه الرجال" Leqaa ibrahim
2020-07-26 22:59:00
15
8
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (8)
Arris
ممكن هنا والله😍أو فيس أو واتس هيا جميله ممكن كلو كلو😂💜
Відповісти
2020-07-26 23:59:08
1
Leqaa Ibrahim
طب تمام براحتك يصحبي 😂🥺⁦❤️⁩⁦❤️⁩⁦❤️⁩⁦❤️⁩⁦❤️⁩
Відповісти
2020-07-27 00:02:15
1
Arris
تسلميلي يارب 💛
Відповісти
2020-07-27 00:03:14
1
Інші вірші поета
Thoughts number five Thoughts"19" Thoughts"15" Thoughts"16"
Інші поети
Venti//
@ArchontOfFreedom
Anneta
@Prosto_devchonka
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
70
4
11138
Пóдрузі
Asteriya
Ти — моє сонце у похмурі дні, І без тебе всі веселощі будуть чужі. Ти — наче мій рятівник, А я — твій вірний захисник. Не кидай мене у часи сумні, Бо без тебе я буду на дні. Прошу́, ніколи не залишай мене одну, Адже без тебе я точно потону. Хто я без тебе? Напевно, мене просто нема... Розкажу я тобі про все із цього "листа". Постався до цього обережно і слушно, Щоб не подумала ти, що це, може, бездушно. Адже писала я ці рядки довго, І ти не посмій не побачити цього! Ми же ж з тобою змалку завжди були разом, І дружбу нашу не зруйнуєш навіть часом. А ти пам'ятаєш, як на кухні говорили про хлопців? Ми зберігали всі секрети, наче у таємній коробці. Смієшся ти, як завжди, смішно, І не сказати про це буде грішно. Дуже подобаються мені наші розмови, Особливо, коли ти "ламаєш" свої брови. Чудово, коли твоя найкраща подруга — сестра. Адже не залишить в біді ніколи вона. А завжди буде поруч. Навіть якщо сам чорт стоїть ліворуч.
49
15
2272