Осінь
Постукала Осінь,
До мене в вікно.
І літо відправила,
В дальню дорогу.
Але не сказала,
При цьому ні слова.
Так чом же її,
Не любити ту,
Осінь.
Привела з собою,
Три кольори світу,
Що звуться вогнем.
Жовтий бо сонячний,
Оранжевий-багаттяний,
Червоний же колір,
Багряна любов.
Так чом же її,
Не любити ту,
Осінь.
Нехай же вона,
Холодна й з дощами,
Та все ж вона,
Прекрасна й чудова.
Врожаю збиральниця,
Й дарівниця грибів,
Предвісниця снігу,
Пухнастого й білого.
Так чом же її,
Не любити ту,
Осінь.
Якщо хтось не любить її,
Вона цим журиться,
Не буде ніколи.
Пригорне до себе,
Останнім теплом,
Зігріє бабусиним літом.
Посіє листочками,
І землю кольоровою,
Ковдрою вкриє повсюди.
Яка же ж чудова,
Осіння пора.
Так чом же її,
Не любити ту,
Осінь.
2021-09-22 11:00:26
3
0