Осінь
леся маркiв
Постукала Осінь, До мене в вікно. І літо відправила, В дальню дорогу. Але не сказала, При цьому ні слова. Так чом же її, Не любити ту, Осінь. Привела з собою, Три кольори світу, Що звуться вогнем. Жовтий бо сонячний, Оранжевий-багаттяний, Червоний же колір, Багряна любов. Так чом же її, Не любити ту, Осінь. Нехай же вона, Холодна й з дощами, Та все ж вона, Прекрасна й чудова. Врожаю збиральниця, Й дарівниця грибів, Предвісниця снігу, Пухнастого й білого. Так чом же її, Не любити ту, Осінь. Якщо хтось не любить її, Вона цим журиться, Не буде ніколи. Пригорне до себе, Останнім теплом, Зігріє бабусиним літом. Посіє листочками, І землю кольоровою, Ковдрою вкриє повсюди. Яка же ж чудова, Осіння пора. Так чом же її, Не любити ту, Осінь.
2021-09-22 11:00:26
3
0
Інші вірші поета
Кохання Молитва Я вже не знаю Така вона моя Любов
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Forgiveness
МОРГАН РЕЙ
If it wasn't for you, I would have fought the wall to the pain. If you weren't mine, I'd die every night from losing blood. If it wasn't for your faith, I'd have given up a long time ago. If it were my will, I would stay with you forever. If you'd gone, I'd have been the old emptiness. You would have taken my heart, and instead of it there was an empty aperture. If it wasn't for you, I'd blazed in forgiveness. Would have burned to ashes, until ground, I would have until the last healing.
60
4
8105
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
83
2
3757