Молитва
(18+)
Господи прошу Тебе благаю Я знаю що є грішна І вибратися із пекла Мені вже не дано Та я тебе молю Прости мені за всі гріхи Прости за все що я вчинила Бо ще жевріють у мені Ті крапельки надії, віри та любові Я знаю що простиш мені за все Якщо Тебе просити ревно буду Бо вірю, надіюся й люблю Тебе я Господи до віку буду Молити й прославляти Я знаю Господи що не є варта Твого прощення  і покути Та все ж я молю тебе Боже За все мені прости і відпусти Знаю я що вже є недостойна Твоїх дарів й благословень Та все ж прошу тебе мій Боже Подай же силу в протидію злу Що все чатує над душею Зміцни в мені Ти віру в Себе Надію укріпи в мені Дозволь пізнати любов Твою І збережи мене у світлі доброти.
2021-04-01 15:57:34
4
0
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
3114
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12007