Застигла
Лео Лея
Застигла десь поміж "тоді" й "тепер", Замкнула в скриню совість, розум, душу. Слова перетворились на химер, Їх діставати з потойбіччя мушу. Немає вже ні цілі, ні мети, Стремлінь і прагнень - місце спопеліло. Чи бути тут, а чи кудись іти - Пустельний вітер володіє тілом. Та десь на дні ледь жевріє іскра, Слабка жарина тліє, дня чекає, Коли настане мить та непроста, Й вогонь життєвий знову запалає...
2025-02-20 23:43:22
2
0
Інші вірші поета
Спогад Монохром дня і ночі Повня Мій чорний янголе
Інші поети
Masha
@_Mafo4ka_
rosbyta_chasha
@rosbyta_chasha
Таня
@kaktysss
Схожі вірші
Всі
Мої слова
Ай
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4253
Я і ніч
Анастасія
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
12512