Застигла
Застигла десь поміж "тоді" й "тепер",
Замкнула в скриню совість, розум, душу.
Слова перетворились на химер,
Їх діставати з потойбіччя мушу.
Немає вже ні цілі, ні мети,
Стремлінь і прагнень - місце спопеліло.
Чи бути тут, а чи кудись іти -
Пустельний вітер володіє тілом.
Та десь на дні ледь жевріє іскра,
Слабка жарина тліє, дня чекає,
Коли настане мить та непроста,
Й вогонь життєвий знову запалає...
2025-02-20 23:43:22
1
0