Застигла
Лео Лея
Застигла десь поміж "тоді" й "тепер", Замкнула в скриню совість, розум, душу. Слова перетворились на химер, Їх діставати з потойбіччя мушу. Немає вже ні цілі, ні мети, Стремлінь і прагнень - місце спопеліло. Чи бути тут, а чи кудись іти - Пустельний вітер володіє тілом. Та десь на дні ледь жевріє іскра, Слабка жарина тліє, дня чекає, Коли настане мить та непроста, Й вогонь життєвий знову запалає...
2025-02-20 23:43:22
2
0
Інші вірші поета
Не для нього :) Подалі від буденності Не можу... Спогад
Інші поети
Gamila
@mariam_wael_2evw
Shantilly
@Shantilly
Схожі вірші
Всі
Печаль прячется в словах
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
3834
Мої слова
Ай
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4154