Не можу...
Лео Лея
Я не можу уже не писати, Хоч мовчати бажання ще є. Але варто лиш слово сказати, Й зупинитись уже не дає Думка з ритмом і римою разом. Як же хочеться десь залягти, Щоби так, як колись, щоб відразу Сном забутись, злетіти, змогти Прочитати-продумати різні, Не моєю рукою рядки Понаписувані. Щоб капризні Букви, знаки, малюнки, картки Не мозолили розум щоночі, Не ховалися в крапках, тире, Не ставали мені перед очі Порозписуваними Даре... Я ще хочу тихенько мовчати. Та не взмозі стулити уста. Скоро знов доведеться кричати... Особливо, як думка пуста...
2021-09-10 20:10:55
9
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Лео Лея
Дякую)
Відповісти
2021-09-11 10:39:16
Подобається
Інші вірші поета
Зім'ятий папір... Осінь Курчатко на долоні Розгубила
Інші поети
Ethanio Oberon
@ethanio_oberon
Rodrigo Crespo
@rodrigo_crespo
Схожі вірші
Всі
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
4899
Печаль прячется в словах
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
3834