Не можу...
Я не можу уже не писати, Хоч мовчати бажання ще є. Але варто лиш слово сказати, Й зупинитись уже не дає Думка з ритмом і римою разом. Як же хочеться десь залягти, Щоби так, як колись, щоб відразу Сном забутись, злетіти, змогти Прочитати-продумати різні, Не моєю рукою рядки Понаписувані. Щоб капризні Букви, знаки, малюнки, картки Не мозолили розум щоночі, Не ховалися в крапках, тире, Не ставали мені перед очі Порозписуваними Даре... Я ще хочу тихенько мовчати. Та не взмозі стулити уста. Скоро знов доведеться кричати... Особливо, як думка пуста...
2021-09-10 20:10:55
9
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Лео Лея
Дякую)
Відповісти
2021-09-11 10:39:16
Подобається
Схожі вірші
Всі
Минутой мечтания :)
Я мнимо расскажу тебе о прошлом И заберу кусочек шоколада Рассказ уж будет длиться долго О том ,как было тяжело сначала Наверное это для тебя не важно Спрошу себя, а ты хороший ?) И почему же стоишь рядом Даря улыбку лишь прохожим Мой телефон звонит мне чаще , Чем слышу твой прекрасный голос Аккорды струн во взгляде малость, Когда увижу тебя где-то снова Про свои чувства смолчу вовсе , Чтоб не будоражить просто взглядом , Хватает только вкуса кофе Лишь думать о тебе минутой мечтания .
40
11
2339
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
2146