Душа болить...

Лео Лея

Душа болить, розірвана на частки, Так кожна мить проноситься стрілою, Слова звучать, розкидані, як пастка Для розуму. Він мовби з перепою. Переступити, так і залишити Всякденні справи, плани, мрії тощо. Та спогади, як вмілий інквізитор, Моїм бажанням голенища трощать...

2022-10-06 20:36:29

9

2

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Павел Урбан

Тут магла быць цікавая думка ці рэальны выпадак з жыцця, але гэта першы раз, калі мне не хочацца нічога пісаць. Усё адлюстравана ў першым радку верша...

Відповісти

2022-10-09 07:47:50

1

Лео Лея

@Павел Урбан Згідна з тобою. Мені пропонували дописати продовження, але цими словами у мене все сказано.

Відповісти

2022-10-09 07:54:39

1

Схожі вірші

Всі

Печаль прячется в словах

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...

50

12

4866

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12547