Світло зірки
Лео Лея
Вогненний шал, що спалить нас дотла, Не залишивши попелу нітрохи, Засвітить в небі зірку і сповна Віддасть все сяйво через світлороки. Небесне тіло Всесвіт огорне, В свої обійми прийме, як дитину. І геть не страшно, що життя мине, Перетворившись в полум'я лавину. Комети, сонця, весь Чумацький Шлях Затьмарити не зможе жоден промінь, Що загорівся в наших двох серцях... А світло зірки буде нам на спомин...
2021-10-20 01:14:03
11
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Павел Урбан
Перед нами теория Большого взрыва чувства под названием любовь (возможно, и дружба тоже). Два сердца сталкиваются друг с другом, высвобождая огромное количество энергии и зарождая нечто новое и неизвестное. Звучит красиво!)
Відповісти
2021-10-20 05:02:37
1
Лео Лея
@Павел Урбан 😆 Спасибо) за теорию Большого взрыва - развеселил) но если честно, правильно определил👍
Відповісти
2021-10-20 05:23:51
1
Павел Урбан
@Лео Лея всегда пожалуйста) Не только же философией пытаться грузить (хотя она здесь какая-никакая есть) 😉
Відповісти
2021-10-20 06:56:08
1
Інші вірші поета
Це не вірш, а просто... щось)) Не допоможуть... Достатньо... Застигла
Інші поети
Sallma890
@Sallma890
Catastrophe
@catastrophespoetry
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4659
Пóдрузі
Asteriya
Ти — моє сонце у похмурі дні, І без тебе всі веселощі будуть чужі. Ти — наче мій рятівник, А я — твій вірний захисник. Не кидай мене у часи сумні, Бо без тебе я буду на дні. Прошу́, ніколи не залишай мене одну, Адже без тебе я точно потону. Хто я без тебе? Напевно, мене просто нема... Розкажу я тобі про все із цього "листа". Постався до цього обережно і слушно, Щоб не подумала ти, що це, може, бездушно. Адже писала я ці рядки довго, І ти не посмій не побачити цього! Ми же ж з тобою змалку завжди були разом, І дружбу нашу не зруйнуєш навіть часом. А ти пам'ятаєш, як на кухні говорили про хлопців? Ми зберігали всі секрети, наче у таємній коробці. Смієшся ти, як завжди, смішно, І не сказати про це буде грішно. Дуже подобаються мені наші розмови, Особливо, коли ти "ламаєш" свої брови. Чудово, коли твоя найкраща подруга — сестра. Адже не залишить в біді ніколи вона. А завжди буде поруч. Навіть якщо сам чорт стоїть ліворуч.
48
12
3202