Світло зірки
Лео Лея
Вогненний шал, що спалить нас дотла, Не залишивши попелу нітрохи, Засвітить в небі зірку і сповна Віддасть все сяйво через світлороки. Небесне тіло Всесвіт огорне, В свої обійми прийме, як дитину. І геть не страшно, що життя мине, Перетворившись в полум'я лавину. Комети, сонця, весь Чумацький Шлях Затьмарити не зможе жоден промінь, Що загорівся в наших двох серцях... А світло зірки буде нам на спомин...
2021-10-20 01:14:03
11
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Павел Урбан
Перед нами теория Большого взрыва чувства под названием любовь (возможно, и дружба тоже). Два сердца сталкиваются друг с другом, высвобождая огромное количество энергии и зарождая нечто новое и неизвестное. Звучит красиво!)
Відповісти
2021-10-20 05:02:37
1
Лео Лея
@Павел Урбан 😆 Спасибо) за теорию Большого взрыва - развеселил) но если честно, правильно определил👍
Відповісти
2021-10-20 05:23:51
1
Павел Урбан
@Лео Лея всегда пожалуйста) Не только же философией пытаться грузить (хотя она здесь какая-никакая есть) 😉
Відповісти
2021-10-20 06:56:08
1
Інші вірші поета
Алегоричний Думки-волоцюги Душу закрий на замок... Між танцем та битвою...
Інші поети
Romkolana
@nastyuxa_xa
Angel Angel
@arayhel
Схожі вірші
Всі
Я і ніч
Анастасія
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
13301
Тени собственного сердца ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤
39
9
1995