Світло зірки
Лео Лея
Вогненний шал, що спалить нас дотла, Не залишивши попелу нітрохи, Засвітить в небі зірку і сповна Віддасть все сяйво через світлороки. Небесне тіло Всесвіт огорне, В свої обійми прийме, як дитину. І геть не страшно, що життя мине, Перетворившись в полум'я лавину. Комети, сонця, весь Чумацький Шлях Затьмарити не зможе жоден промінь, Що загорівся в наших двох серцях... А світло зірки буде нам на спомин...
2021-10-20 01:14:03
11
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Павел Урбан
Перед нами теория Большого взрыва чувства под названием любовь (возможно, и дружба тоже). Два сердца сталкиваются друг с другом, высвобождая огромное количество энергии и зарождая нечто новое и неизвестное. Звучит красиво!)
Відповісти
2021-10-20 05:02:37
1
Лео Лея
@Павел Урбан 😆 Спасибо) за теорию Большого взрыва - развеселил) но если честно, правильно определил👍
Відповісти
2021-10-20 05:23:51
1
Павел Урбан
@Лео Лея всегда пожалуйста) Не только же философией пытаться грузить (хотя она здесь какая-никакая есть) 😉
Відповісти
2021-10-20 06:56:08
1
Інші вірші поета
Листи І оживають знову... "Прийдіть до Мене..." Думки-волоцюги
Інші поети
Kulbaba_ml
@Kulbaba_ml
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
2609
La lune
Nadine Tikhonovitch
Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!
49
14
1438