Спогад

Лео Лея

Далеко десь кричить у горах каня*. Туманом вкритий темний хвойний ліс. А я махаю знову "На прощання" Під стукіт ритму потяга коліс. Чи стрінемося знову, моя Казко? Чи, може, пролетять птахи-роки? Я добре пам'ятаю твою ласку І шепіт листя-хвої, що віки Вкриваєш, зберігаючи в покої Чарівні і чудні свої місця. Де б не була, та запах тої хвої У пам'яті лишиться до кінця. А ранки в росах! Та ще й у покосах! Трава, пташки, коси клепання стук... І світанкове сонце довгокосе Торкається промінням моїх рук. Співає річка, плинучи до моря, Єднаючись з Дністром** (іще малим). Сей парубок з Оленкою** говорить, Запрошуючи в подорож із ним. Моє дитинство, вкрите різнотрав'ям, Хмарками промайнуло. Не вернеш. Лелека чорний бродить ним у плавнях, Ховаючись у моїх мріях теж... * - вид пташки ** - назви річок

2021-12-05 23:20:41

18

15

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (15)

Nadine Tikhonovitch

Я, напевно, та сама дивна людина, яку не тягне ні до минулого, ні саме в моє дитинство. Тим паче дитинство. Хоча за деякими моментами та людьми, яких вже нема, я скучила. Але всі спогади, навіть приємні, викликають чогось відчуття відрази, але не думаю, що це є добре. Але це лише мої суб'єктивні враження... Вірш дуже мелодійний та красивий. Дякую! #чв

Відповісти

2022-12-16 18:17:29

1

Лео Лея

@Nadine Tikhonovitch У кожного своє сприйняття, і кожен має право на вибір: забути чи пам'ятати минуле. В моєму дитинстві і підлітковому віці мало що є зі спогадів приємного. Але ту крихту, що є, я стараюся зберегти, щоб з її допомогою витіснити все інше. І певною мірою тебе розумію. Тому дякую за твій щирий і правдивий коментар💖

Відповісти

2022-12-16 19:17:47

1

Лео Лея

@ДАДА-РАСТАМАН-ІТСИСТ Дякую💖 і пішла читати "Сойчине крило" Франка, бо ніколи його не читала(

Відповісти

2022-12-17 03:43:12

1

Схожі вірші

Всі

Разве сложно сказать...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...

53

16

3331

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11527